| о¿о35.
连 环 计 |
[за шестиграмою № 7 (Військо – 000 101)]
Ланцюг викрутів Базова притча Правитель Чжоу Юй планував напасти на володіння правителя Цао Цао. Він готувався до цього й зі всіма своїми хитрощами через свого воєводу Хуань Гая зумів упевнити Цао Цао про дружність й щирість до нього. Після цього він запросив до себе знаменитого стратега Пан Туна. Той йому порадив: – Найкращий спосіб розтрощити флот (основну силу) Цао Цао – це підпалити його. Одначе, ріка широка і, якщо ми підпалимо один корабель, інші легко вислизнуть від вогню. Нам треба скористуватися стратегемою «ланцюг». Затим Пан Тун покинув табір Чжоу Юя, вичекав значний час у своїй схованці, а потім наніс візит Цао Цао. Той був начуваний про військові таланти Пан Тана, зустрів його за великої учти та попросив його надати їм раду й думки про можливі удачливі маневри його флоту. – Стоянка флоту організована дуже добре, але здоров’я вояк бажає на краще, – сказав Пан Тун. Цао Цао з довірою признав це, бо знав, що його вояки флоту були всі уродженцями північних рівнин, тому погано переносили місцевий жаркий клімат і були незвичні до плавання, їх ще й укачувало. – Це можна поправити. Зв’яжіть ваші кораблі міцними ланцюгами й за рахунок більшої жорсткості качка суден набагато зменшиться. Тоді ваші вояки будуть себе почувати набагато краще. Цао Цао прийняв цю раду теж на довіру, наказав її виконати. Після чого він погрузив свої війська на кораблі і почав переправу через Янцзи. На воді вони побачили одинокий корабель Хуань Гая із великою зеленою палаткою на носі судна. Цао Цао зовсім увірував у успіх свого нападу і наказав направити весь свій флот на середину ріки де був командорський корабель противника його недавнього довіреного Хуань Гая. Але Хуань Гай несподівано підняв меч, з палатки повискакували вояки й стали закидати у кораблі флоту Цао Цао вогняні стріли. Дуже скоро весь флот охопило полум’я, але постільки всі кораблі були міцно скріплені ланцюгами між собою, вогонь швидко знищив флот Цао Цао. Останній лише із невеликим загоном утік на Північ і з того часу більше не задумував свої походів на Південь. Афоризми: Якщо вороже Військо – численне є, то Протистояти Йому відкрито – важко. Навіть, і не можливо. *** Найди спосіб, щоб Військо саме заплуталось. Це його і знесилить. *** Зв’яжеш дві сарани Кінцями нитки – Вони не відлетять |
Коментарі:
«Перебування у війську.
– Щастя. Ганьби не буде. Володар тричі видасть накази.»
Такий епіграф у цієї стратегеми. Ці слова взяті із тлумачення до другої риси шестиграми №7 – Військо. Нижня частина цієї шестиграми представлена триграмою Вода, верхня – триграмою Земля. Таким чином, наша сторона знаходиться у великій небезпеці перед багаточисельних військ супротивника, бо є якби «придавленою» інертною силою, що ще й закосніла. Разом з тим, супротивник не має здібностей чи можливостей активних дій. В таких умовах друга дев’ятка – єдина янська риса шестиграми – стає фокусом, організаційним центром всієї ситуації. Задача більше слабого, але більше активного військового отамана на цей раз навіть ще більше спрощується по зрівнянню із попередньою стратегемою, оскільки супротивник тут є верхом інертності (вже весь закостенів). При заміні другої дев’ятки на інську рису внизу теж проявиться триграма Земля, і тоді наступає Хаос, в якому багаточисельність ворожого війська із переваги перетворюється на недолік. У такій обстановці відкриваються нові і таємничі стежки до успіху. От чому реалізація потенціалу другої дев’ятки надає, згідно коментарю, «милість Неба» – первісної суті буття, що існує у Хаосі.
Ілюстрації:
Суть цієї стратегеми ланцюга полягає в заплутуванні супротивника і тим самим вимотуванні його сил. Цього досягають, якщо сковувати його сили таким чином, що той втрачає свободу рухів, або, якщо підривати стратегемно наявний у супротивника симбіоз – наприклад, вершника з конем – настільки, що він розпадається і супротивник виводиться з ладу. У китайській літературі по стратегемах принцип дії стратегеми 35 пояснюється таким чином: якщо прив’язати нитку до сарани і відпустити її, сарана відлетить, захоплюючи за собою ту нитку. Але якщо до другого кінця нитки прив’язати ще одну сарану, вони навряд чи полетять в один бік, а спрямуються в різні сторони, тим самим стриножать одна одну.
Для стратегеми ланцюга в її першому значенні потрібні щонайменше дві якихось стратегеми. Одна, наприклад: знерухомить супротивника, інша допоможе, власне, при нападі. Але часто потрібно поєднання цілого ланцюга стратегем, якщо мети однією стратагемою не можливо досягти. Самі стратегеми допускають різні зав’язки, наприклад:
– опору один на одного: попередня стратагема готує наступну;
– зміна стратагем: після першої невдалої стратагеми затівають нову (“і цзі бу чен, ю шен і цзі”), причому між наступними «одна за одною» стратегемами відсутній всякий внутрішній зв’язок; стратегема ланцюга об’єднує те, що залишається незмінним – переслідувану мету;
– паралельність: дві або більше одночасно задіяні стратегеми доповнюють і підтримують одна одну;
– пучок: з урахуванням всіляких випадковостей задіють відразу дві або більше стратегем, так що при невдачі однієї продовжує справу стратегема, що залишилася;
– одночасність: однією дією одночасно запускають дві або більше стратегем, або, іншими словами: одна і та же дія одночасно відповідає, залежно від точки зору, під яким на неї дивляться, подієвій канві різних стратегем.
Стратегемна зв’язка (ланцюг) обумовлюється прагненням узабезпечити себе від несподіваної зміни обстановки і врахувати різні повороти подій. Зовсім не йдеться про залучення як можна більшого числа стратагем абияк. Адже для певного моменту часу, певних умов і певного об’єкту оптимальними виявляються дуже небагато стратегем. Згідно з правилом “за допомогою багатьох хитрощів сприяти одній хитрості” (“і шу цзі сян і цзі”). Отже, зчеплені стратегеми необхідно оцінювати і потім розподіляти за їх значимістю, інакше може статися так, що вони будуть просто заважати одна одній, і уся затія провалиться. Дію цепочки стратегем можна уподібнити годинниковому механізму з шестерінками із стратегем, що точно входять в зчеплення одна з однією.
Наскільки переплетенні світові культури і різність у розумінні висловів, що базуються на стратегемній свідомості і як залежать одна від одної непримиримі влади держав, зумів показати своїм західним гостям китайський голова Держради Лі Пен одним-єдиним питанням. За службовим обов’язком міністр захисту довкілля і охорони природи [1994-1998] Німеччини Клаус Тепфер (Töpfer), будучи в квітні 1992 р. з візитом в Пекіні як посередник між Північчю і Півднем напередодні конференції ООН з довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро, говорив про необхідність Серединної держави дотримуватися прав людини. “Подібні права можна вже надати своєму народу, – відповів китайський стратег влади. – Але чи готова Німеччина щорічно приймати 10-15 мільйонів китайців і піклуватися про них“? Несподівана відповідь позбавила дару мови проповідника західної демократії. Цей “неймовірний цинізм“, згадує Тепфер, його просто збентежив (Ганс-Петер Мартін (Martin), Харальд Шуман (Schumann). Вороги ми самі. Шпігель. Гамбург, № 2, 1993, с. 103).
Насправді відповідь Лі Пена не має нічого спільного з цинізмом. Лі Пен прибігає не до цинізму, а до хитрості. Розбираючи його відповідь за допомогою китайського списку із 36 стратегем, з’ясовується, що китайський голова Держради обеззброїв свого європейського співрозмовника за допомогою стратегеми 35, інакше кажучи, стратегеми ланцюга, причому тут застосовані дві сполучені Лі Пеном однієї з іншою стратегемою. Спочатку Лі Пен удався до стратагеми 2, тобто стратегемі ахіллесової п’яти. Лі Пен з численних, проголошених в Загальній декларації прав людини 1948 року узяв право, яке понад усе є незручним для західного співрозмовника, а саме право людини на свободу місця проживання. Стаття 13.1 Загальної декларації прав людини [ВДПЛ] від 10.12.1948 р. свідчить: “Кожна людина [“людина”, а не “підданий”] має право вільно пересуватися і вибирати собі місце проживання в межах кожної держави” (початковий англійський текст: “Everyone has the right to freedom of movement and residence within the borders of each [sic!] state“). Стаття 13.1 Загальної декларації прав людини поширюється і на іноземців. Свого часу Єгипет і Куба при ратифікації статті 13-1 пропонували обмежити право вільного пересування і вибору собі місця проживання тільки підданими своїх країн. Але подібна пропозиція була відхилена (Неємія Робінсон (Robinson). Загальна декларація прав людини (“Universal Declaration of Human Rights”). Нью-Йорк, 1958, с. 119). Так що, згідно із статтею 13-1 Загальної декларації прав людини, кожна людина в кожній державі, куди б вона не прибула, має право на своє місце проживання. Прихованою вказівкою на статтю 13.1 Загальної декларації прав людини китайський співрозмовник попав в найуразливіше місце свого європейського опонента. Нічого так не бояться західні політики, як буквального виконання статті 13.1 Загальної декларації прав людини. Спираючись на загальне право людини на її розвиток і право людини на свободу місця проживання, Китай міг би змінити склад населення багатьох країн Заходу. “Найбільша імміграційна держава у світі, США займає рівну з Китаєм площу, але має в розпорядженні населення всього трохи більше 200 млн. чоловік [в порівнянні із 1,2-мільярдним населенням Китайської Народної Республіки], і щільність населення складає лише одну п’яту від китайської. Варто 200 млн. жителів Китаю перебратися до США, і що стане тоді з перевагою США” (Хао Цзайцзинь. Емігранти переповнюють світ. Пекін, 1994, с. 246). А якщо ще в чотири найбільші держави Євросоюзу (Францію, Англію, Італію і Німеччину) переселиться по 50 млн. китайців, то і тоді в Китаї залишиться понад мільярд жителів, зате істотно полегшилося би у Китаї тяжка внутрішня проблема, а саме перенаселення. Світ, проте, виглядав би абсолютно інакше – і усе це завдяки послідовному проведенню в життя загальновизнаних прав людини!
Із стратагемою 2 із китайського списку стратегем китайський співрозмовник зв’язав ще і стратегему 19: витягування хмизу з-під вогнища. Відповідь Лі Пена виявилася тією голкою, що спустила повітря з «тепферскої» кулі з написом “права людини“. Ця відповідь подіяла так, що прибрала вітер з-під німецького вітрила з назвою “Права людини“. Ось вам підсумок зіткнення західної глухоти до хитрощів і китайською вправністю в управлінні хитрістю: європейський співрозмовник схибив, куди мітив, тоді як його китайський візаві без зусиль досяг своєї мети, а саме – швидше відбувся від обридлого питання з прав людини. Реакція пана Тепфера, особливо із занесенням у протокол відповіді Лі Пена до розряду “цинізму“, наочно показує, наскільки західний співрозмовник зі своїми суто юридичними представленнями нездібний в політичній бесіді заздалегідь і, відповідно, вірно оцінити поведінку китайської сторони. Недостатність суто юридичного, та ще несприйнятливого до хитрості погляду тодішнього міністра проявилася в його неготовності розглядати проблематику прав людини не лише чисто юридично і чисто політично, але і стратегемне. Разом з чисто юридичним або чисто політичним поглядом істинний знавець перед тим, як вступати в розмову з китайцями, повинен вчасно зробити стратегемний розбір щонайменше делікатних питань.
Виявившись жертвою ланцюга з ворожих стратегем, необхідно якнайшвидше ретируватися у безпечне місце. Адже, якщо і далі упиратися у своєму жаданні протистояти ворогові, даючи втягнути себе в розбрат, мабуть, вдасться відбити деякі стратегеми. Але неможливо буде вислизнути від усіх стратегем. Досить невеликого їх перегляду – і ви повержені. У подібному положенні радять удатися до стратагеми 36. Втеча – краща з 36 стратагем.