Повний список 36 стратегем складається всього із 138 китайських ієрогліфів. 138 поділити на 36 буде 4, отже, лише по 3-5 ієрогліфів на кожну стратегему. Таким чином, мовний матеріал для окремої стратегеми дуже обмежений. Зате ця мовна скупість представляє велике місце для різноманітних викладів і тлумачень. Так, виклади і тлумачення тут потрібні. Тому що пряме значення стратегеми, дане у відособлених метафорах, без роз’яснення і ілюстрацій, залишилося би незрозумілим.
До останнього часу збірка 36 стратегем, в цілому, залишалася в Китаї в деякому роді таємним знанням (апокрифом). Звідси, проте, не витікає, що більшість китайців не були знайомі з окремими оборотами цього списку, ще із своїх малих років. Велику популярність стратегем слід зводити передусім до китайської народної літератури. Відомі, практично кожному китайцеві, класичні притчі міфи та легенди часто є історіями про стратегеми. Перше місце тут займає історичний роман “Сань го янь-і” (“Трьохцарство”). До нього можна відноситися як до підручника стратегем. У нім описується маса військових хитрощів і даються усі подробиці їх планування і виконання. Правду говорить старе китайське прислів’я: “Хто прочитав повість про три царства, той уміє застосовувати стратегеми“. До того ж і сучасні засоби масової інформації продовжують піклуватися про те, щоб стратегеми не прийшли в забуття, вставляють їх у внутрішньополітичні репортажі і коментарі до антинародних дій певних функціонерів або в зовнішньополітичний аналіз подій, засуджуваних Китаєм. Популяризації 36 стратегем служать навіть комікси. Так, в 1981р. в провінції Цзілінь розійшлося видання 6-серійного коміксу під заголовком “36 стратегем” в 1 140 930 екземплярів, а в 1982 р. в Гуансі вийшло 400 000 екземплярів 12-серійного коміксу “Збірка 36 стратегем військового мистецтва”. Очевидно, в наші дні 36 стратегем відомі кожному китайському школяру. Так, в першому томі “Чжунсюешен байке чжіші жі ду” («Щоденне енциклопедичне читання для учнів середньої школи». Пекін, 1983) вказаний весь список 36 стратегем.
Особливо багато книг із стратегем присвячені економічним питанням, що пов’язано із схильністю китайців уподібнювати “ринкову сферу” до “полю бою” [“шанчан жу чжань-чан”]. Багато положень військової теорії цілком придатні для економічного протиборства. У підприємницькій боротьбі, як, втім, і в спортивних змаганнях, прибігають до стратегії і тактики.
Зрозуміло, таке активне проникнення стратегемной науки в різні сфери громадського життя Китаю приводить і до негативних наслідків, бо стратагеми використовуються не лише на благо, але і на шкоду людям. Передусім від згубного, навіть злочинного, використання стратегем дістається рядовим китайським споживачам. Адже підробляються або розбавляються буквально усі товари, що іноді, як у випадку зі спиртним, призводить до смертельних результатів. Слова “цзя” і “мао”, що означають “підроблений”, все частіше з’являються на сторінках китайського друку, як і вираження “дацзя” (“боротьба з підробкою”). Таким чином, стратегеми стають небезпечними, якщо їх використовують для суто особистих цілей, забуваючи про моральні норми. Мимоволі згадуються міркування Лю Сяна ( 77-76 до н.е.) з його «Сховища навчань» [Шо юань]: “Між хитрощів [“цюань моу”] бувають чесні і ганебні. Хитрощі благородного чоловіка [“цзюнь цзи”] чесні [“чжен”], хитрощі ж нікчемної людини [“сяо жень”] ганебні [“цє”]. Хитрощі чесного націлені на загальне благо. Якщо чесний усім серцем відданий народу, то його дії благородні. Хитрощі ганебного виникають з його корисливості і жадання вигоди. Якщо він щось і робить заради народу, це суцільний обман “(Шо юань, гл. 13 “Хитрощів” [“Цюань моу”]). Проте в Китаї в цілому, як і раніше, панує переконання про надвартісний характер самих стратегем : “Стратегеми – усього лише засоби. А засоби відрізняє не моральна “благонадійність” або “неблагонадійність”, а “корисність” або “даремність”. Не “обман” і “шахрайство“, а “незвичайне” («ці») з китайської точки зору служить відмінною рисою хитрості, тобто стратегеми. І є ще віра у найвідомішу китайську утопію давності, що була висловлена більше як за двотисячоліття тому у конфуціанському каноні і так зрозуміла і бажана слов’янину: “Коли йшли по великому шляху, Піднебесна належала усім [для управління] обирали мудрих і здатних, учили вірності, удосконалювалися в дружелюбності. Тому рідними людині були не лише його родичі, а дітьми – не лише його діти. Старці мали піклування, зрілі люди – застосування, юні – виховання. Усі бурлаки {«гой є си» – прим. перекл.}, вдови, сироти, самотні, убогі і хворі були доглянуті. Своя доля була у чоловіка, свій притулок – у жінки. Нетерпимим [вважалося] тоді залишати майно на землі, але і не повинним було копити його у себе; нестерпним було не дати силам виходу, але і не покладалося [працювати] тільки для себе. З цієї причини не виникали [злі] задуми [“моу”], не лагодилися крадіжки і грабежі, заколоти і смута, а люди, виходячи з дому, не замикали дверей. Це називалося великим єднанням – толокою [“та тун”]”.
Моральна оцінка хитрості не як такої, а з точки зору, якій меті вона служить, не чужа і європейцям. Веди, казки, думи, водевілі, новели, комедії відрізняються “визнанням за фізично слабким і знедоленим права на хитрість”. Бо ще у заповіті із Євангеліє (Матвій, 10, 16), звертаючись до апостолів, Ісус Христос сказав: “Ось, Я посилаю вас, як овець серед вовків: отже будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби“.
Відповідно до здавна поширеного в Китаї широкого тлумачення хитрості у Військовому мистецтві Сунь-цзі після слів “Війна – це шлях обману” наводиться дванадцять таких шляхів. Зважаючи на надзвичайну стислість китайського тексту в квадратних дужках даються пояснення до перекладу:
(1) якщо можеш [йти війною на супротивника], показуй супротивникові, ніби ти не можеш;
(2) якщо готовий діяти [проти супротивника], показуй, ніби ти не готовий;
(3) коли знаходишся зблизька [супротивника], показуй, ніби ти далеко;
(4) а коли ти далеко [від супротивника], показуй, ніби ти близько;
(5) [якщо супротивник бажає] вигоди [клади наживку і] заманюй його;
(6) підкорюй його, створюючи в його стані розлад;
(7) якщо він в достатку [споряджений], будь напоготові;
(8) якщо він сильний, ухиляйся від нього;
(9) викликавши в нім гнів, приведи його в замішання [і підштовхни до необдуманих дій];
(10) набравши покірливого вигляду, розпали в нім гординю;
(11) якщо його сили свіжі, натоми його;
(12) якщо він згуртований, посій в його стані розбрат
(“Сунь-цзі”, гл. 1.7: Китайська військова стратегія. Пер. з кит. В. Малявіна, 2002).
Залежно від цілей, яких допомагають досягати стратегеми зі списку 36 стратегем, можна виділити наступні основні їх різновиди:
1) стратегеми підробки (імітації): створення ілюзорної дійсності (наприклад: стратегеми 7, 27, 29);
2) стратегеми приховування: наявні насправді обставини робляться прихованими від споглядання (наприклад: стратегеми 1, 6, 8, 10);
3) [дез]інформуючі стратегеми: про те, що насправді невідоме, повідомляється як про відомі (наприклад: стратегеми 13, 26);
4) стратегеми отримання вигоди: своєчасно використовується активно викликані, або випадково, такі, що створилися, сприятливі обставини (наприклад: стратегеми 2, 4, 5, 9, 12 (інсценування втікання і т. і.), 18, 19, 20);
5) стратегеми втечі: ухиляння від несприятливих обставин (наприклад: стратегеми 11, 21, 36);
6) змішаних стратагем: одну і ту же дію можна віднести до стратегем різних категорій. Так, будь-яке приховування супроводжується імітацією і т. і. Слід зазначити: тільки стратегеми різновидів 1 і 2 ґрунтуються на обмані. Лише у рамках цих обох категорій є доступним прийняте на заході зрівнювання “хитрості” і “брехні“. Стратегеми різновидів 3-5, хоча і можуть грати прихованими картами, проте, ґрунтуються, в першу чергу, на майстерній грі з елементами дійсності, що усвідомлюється як багатошарова, така, що знаходиться в постійному динамічному розвитку і непостійна.
Таким чином, усі 36 стратегем із найважливішого питання їх відношення до дійсності можуть бути розділені на 3 основні класи:
а) стратегеми обману (основні різновиди 1 і 2);
б) стратегеми присутності (основні різновиди 3, 4 і 5);
в) змішані стратегеми (основний різновид 6).
В протилежність західному зведенню хитрості до голого керівництва діями, для китайців 36 стратегем служать не лише моделлю поведінки, але і передусім способом пізнання, що допомагає вийти із рамок звичайного світогляду, наївного, обумовленого вимогою однозначності погляду на речі і набуття такого погляду, який дозволяє з нової точки зору відкрити для себе вже відоме і побачити по-новому вже знайоме.
Моральна заклопотаність тим, що світ не відповідає нашим бажанням, і прагнення перевлаштувати його поширенням доброчесності доповнюється стратегемним сприйняттям дійсності, що дозволяє побудувати модель закулісного функціонування світу і побачити дійсно існуюче за видимістю реальності.
Природно, стратегемний аналіз – тільки одна з багатьох точок зору, з яких китайці розглядають світ. Проте, оскільки вони користуються стратегемною «оптикою», вони застосовують 36 стратегем як захист, як знаряддя для ретроспективного або перспективного стратегемного аналізу військових, політичних, дипломатичних, економічних процесів, літературних текстів і т.і., бо:
“…не завжди можливо
По-дитячому чистим в житті лишатися –
Як учить совість із глибин душі.
У боротьбі щоденній проти підступів хитрих
І чесному правдивим – не можна бути завжди.”.
(“Валленштейн”, трилогія, ч, 2, “Пікколоміні” // Шиллер. Валленштейн. Драматична поема).
А взагалі, знаменитий китайський філософ Чжуан-цзи (369-286 рр до н.е.) писав так:
«Вершею користуються при лові риби. Впіймавши рибу, забувають про вершу. Пасткою користуються при лові зайців. Впіймавши зайця, забувають про пастку. Словами користуються для вираження сенсу. Осягнувши сенс, забувають про слова. Де б знайти мені людину, що забула про слова, щоб з нею поговорити!».
Тож, свідомі читачі, читайте, можливо, – вивчайте стратегеми, освоюйте стратегемне мислення та споглядання дійсності!
36 стратегем, що приведені у цій книзі, справлено після прочитання багатьох відповідних публікацій на кафедрі китайської, японської та корейської філології Національного університету України ім. Т.Г.Шевченко (зав. кафедрою І.П. Бондаренко) у рівновісному співвідношенні із європейськими співзвучними перекладами В.В.Малявіна та Херро фон Зегера. («Тридцять шість стратегем. Китайські секрети успіху», пер. с кит. В.В.Малявін, 2000; Зенгер Х. фон. Стратагеми. Про китайське мистецтво жити та виживати. ТТ. 1, 2., 2004. — 512 с, 1024 с., та пер. з нім. А. В. Дибо (1 том), А.Д.Гарькавий (2 том)).
Це лише невелика множина стратегемних можливостей із творіння їх на основі матриці «Книги змін»:
36 Стратагем
Тож, творіть їх далі! Але, тільки – для успіхів в борні зі Злом, та добродійстві!
Чисті води
Нині вночі між мелодій і сумних, і тужливих
Чуючи “Зламані верби”,
Хто ж може не помітити,
Що про батьківщину у печалі
Думи на серце впали?!
/Відтворюється по виданню: Антологія китайської лірики VII – IX вв. Перек., Ю. К. Щацького, 1923./