| о¿о13.
打 草 惊 蛇 |
[за шестиграмою №24 (Повернення – 100 000)]
Бити по траві, щоб злякати змію Базова притча В часи правління ханського імператора Сюань-ді (І в. до н.е.) сановник Інь Венгуй, що був правителем області Дунхай, видав постанову по якій, всі страти за особливо тяжкі злодіяння повинні були проводитися під час щорічних зборів всіх чиновників області. Причиною такої постанови було жадання: – «одною стратою застерегти від злодійства сотні інших». Інь Венгуй навіть власними руками стратив великого злодія того часу Сю Чжунсюня, якого не рішались покарати інші правителі цієї області. Багато служивих людей, що вимушені бути присутніми при стратах, були так налякані, що геть перестали робити будь-які злодіяння. Літопис сповіщає, що після такої постанови – «у Дунхаї панував мир і спокій». Афоризми: Щоби злякати Змію – треба палкою… Бити по траві. *** Удар на удачу Дозволить уяснити Істинну та суть. Обдумай цей результат І вже – рішучі дії. |
Коментарі:
Шестиграма №24 (Повернення) означує: – «Виходу і входу не буде шкоди. Друзі прийдуть – хули не буде. Назад повернешся на свій шлях. Через сім днів – повернення». В шестиграмі Повернення лише одна (нижня) риса яньська, а решта – інські. Тим самим вона в цілому знаменує повернення до світлого почала, яке поки що є скритим в стихії інь. Не випадково вона відповідає і 11-му місяцю китайського календаря, на котрий випадає зимнє сонцестояння, тобто поворот до світла, тепла. З точки зору триграм, шестиграма Повернення являє собою образ Грому, що утаївся в Землі, тобто це є адекватним імпульсові прихованому в супокої. Слід відмітити, що у древні часи в день зимнього сонцестояння треба було сидіти у затишку й не займатися ніякими справами.
Таким чином, опис цієї ситуації вказує на необхідність недремного очікування навіть при наявності деякого імпульсу до дій. Не слідує тут задумувати плани, що мають далеку перспективу, оскільки імпульс до дій ще дуже кволий, щоб забезпечити продовжний процес; достатньо обмежитись лише обережною розвідкою. У коментарі до першої риси шестиграми вказано: – «Повернення не здалека». Разом с тим, подібна химерна пасивність допоможе досягти довіри супротивника і заставить його висвітити свої наміри і сили.
Ілюстрації:
Назва цієї стратегеми (та дещо змінена формула: – «вбити курку – щоб залякати мавпу») є дуже популярним висловом (кліше) у літературному наслідку Китаю. Це і «500 історій про китайські поговірки» (1982), п’єса «Сі сян цзі» («Західний флігель»), що є шедевром китайської драматичної поезії, політичний роман Лі Бюаня (1867-1906) «Викриття світу чиновників» і багато інших.
Використана ця народна мудрість і у збірнику афоризмів («Настільний оракул світової мудрості») дотепним іспанцем Бальтосаро Граціано (1601-1658), що був вперше виданим у 1653 р.
Приведені відповідні прислів’я і у збірці українських хитромудрощів Номиса.
Згідно пекінської книги про стратегеми ця стратегема застосовувалась і іншими країнами Світу. Наприклад.
Англо-французька армія під час військової операції по висадці у Порт-Саїді 5 листопада 1956 р. використала муляжі парашутних десантників із дерева та гуми. Єгипетська армія прийняла їх за справжніх й провела артилерійський обстріл цих цілей. Після цього єгипетська піхота перейшла у наступ, щоб до кінця знищити той «десант». І таким чином, повністю розкрили свою огневу та живу силу. Після чого, сили Франції та Англії нанесли єгиптянам тяжкі втрати.
«Навряд чи найдеться щось більш граціозне, як ці тонесенькі, кружеві мінарети, що відтворюють дивний контраст із випуклими куполами, що розкинулись між ними. Ніде не усвідомлюєш краще, на що можуть настроїти релігійні захоплення…». Ахмед, що так говорив, звісно, не знав, що цей чудовий храм коли-небудь стане місцем, з якого один із його наслідувачів буде призивати османський народ до знищення яничарів (охоронне військо [на кшалт козацтва], що було набраним у 1329 р. османським султаном Ор-ханом із християн, які прийняли іслам; пізніше воно поповнялося за рахунок, так званого, «дитячого мита» на християнське населення; на 1826 р. їх було вже біля ста тисяч). Після того як Махмуд «відчув» необхідність такого кроку, він діяв слідуючим чином: наказав перенести знамено Пророка, що мало велику повагу у мусульманам, із державної скарбниці, де воно зберігалося, у мечеть Ахмеда. Завернута у три покривала реліквія, яку відкривали тільки по самим великим святам, притягнула до мечеті більшу частину мусульманського населення Константинополя. Султан розвернув знамено і показав його народу. Одночасно він закликав на національний спротив і бунт. Натхненна юрба геть сповна встала на сторону султана, і яничари від імені турецького народу були винищені всі до єдиного.