| о¿о20.
混 水 摸 鱼 |
[за шестиграмою №17 (Послідовність – 100 110)]
Мутити воду, щоб піймати рибу Базова притча У середині IV в. правитель царства Цінь і вождь західних кочових племен Фу Цзянь, коли об’єднав під своєю владою весь Північний Китай, затіяв великій похід проти Південно-Китайського царства Цзінь. Біля річки Фейшуй півміліонне військо Фу Цзяня зустріла цінська армія, що нараховувала лише біля 80 тисяч воїнів. Одначе ціньці розположилися так удатно, що Фу Цзінь здалеку прийняв за воїнів і кущі, що росли на пагорбах і вирішив, що йому протиставлена величезна армада. За цим, командуючий цінської армії направив Фу Цзіню послання, в якому він попросив ціньців відступити трохи від берега річки, щоби дати можливість цінській армії переправитись на північний берег Фейшуй і там дати бій ціньцям. По суті, ця пропозиція означала, що цінські воїни упевнені у своєму успіхові, по крайній мірі, повні рішучості скоріше загинути, чим відступити. Умілі маневри цінської армії і її визивні пропозиції посіяли сумнів і страх серед цзіньців. Коли же Фу Цзянь віддав наказ відійти назад, різношерсте воїнство Цінь, що вже було налякане хибною багато чисельністю армії Цзінь і її високим бойовим духом, несподівано впало в паніку і звернулось до втечі. Цзінським воїнам залишилося тільки переслідувати втікачів та знищувати їх розрізнено. Так звершилось «чудо на річці Фейшуй»: мало чисельна армія Цзінь, розгромила війська Фу Цзяня, хоча рівних їм по рівню чисельності ще не знала історія. Афоризми: Й незначний розлад У стані супротивника Є його слабість, Що зменшує стійкість. Видобувай вигоду! *** У мутній воді Добре ловити рибу. Й добра… схованка. *** Улови риби Кращі – коли спущений Весь став водойми. *** У чистій воді, Що дуже прозора – Риба не водиться. *** Конфуцій Риба харчується У замутнених водах… Там і плаває. |
Коментарі:
«Шестиграма Суй. Коли наступає вечір, правитель відходить на покій»
Шестиграма №17 Суй (Послідовність) являє собою образ Грому, що присутній у Водоймі. Водойма слідує імпульсу Грому і переймає його вібрації. Аналогічним чином, мовиться у тлумаченнях до цієї шестиграми, правитель повинен слідувати природній течії часу і, коли наступає його вечір, відходити на покій. Головна якість ситуації, що мається у цій шестиграмі, – рух, який протікає природним способом за мінливих обставин. При цьому янські риси стають відгуком на затяжні переваги іньських; іншими словами, вони символізують живий відгук зрілого чоловіка на присутність юної дівчини. Слідує відмітити, що триграми Грім та Водойма є дзеркально подібними своїми послідовностями пар рис і їх сполука створює вельми стійку ситуацію.
Ілюстрації:
«У прозорому струмку пустувала,
Літала, як стріла, грайлива форель,
Я стояв на березі і спостерігав зворушений
За купанкою прудкої рибки у чистому струмкові.
Один рибак із вудочкою стояв на березі і незворушно спостерігав,
Як крутилась рибка. Поки вода прозора, думав я,
Рибалці не піймати на свій крючок форель.
Одначе, мабуть, пройдисвіту надоїло гаяти час. Він замутив воду струмка,
І не вспів я отямитися, як рибка вже стрепехалась на його гачку.
А я, схвильований, дивився на обмануте створіння».
Цей вірш під назвою «Форель» Крістіана Фрідріха Даніеля Шубарта (1739-1791) прославилося завдяки Францу Шуберту (1797-1828), звісно, не із-за своєї стратегемної направленості, а переспівом його на чудову музику. Про помутніння води, яке застосував рибак, оповідає і Оноре де Бальзак у своєму романі «Баламутка» (друге видання «Людської комедії» 1841-1842), дія якого відбувається 1793-1840-х роках. Дитяча праця, що була значно розповсюджена у той час, а труд баламутки, що дав назву роману, був самим зневаженим. Дівчинка повинна була мутити воду у струмках, щоб злякати рибу і крабів та загнати їх до кімляха.
Вірш «Форель» висвітлює тільки одну сторону із двох різновидностей цієї стратегеми, коли самі мутять воду для того, щоб піймати рибу, тобто діють, де перше є передумовою другого. Згідно же другої різновидності цієї стратегеми воду мутить не сам суб’єкт стратегеми. Це вчиняється по незалежним від нього причинам, так, що суб’єкт обмежений тільки однією дією: він отримує зиск із-за помутніння води.
В китайській мові для терміну «мутити воду» зустрічається багато вартих уваги виразів:
– «хунь сяо ші тін»: дослівно, «мутити зір та слух»; призводити до помилки громадкість чи громадську думку; утруднювати правильну оцінку ситуації;
– «юй-му хунь-чжу»: дослівно, «риб’яче око путати із перлиною»; путати фальшиве із справжнім (брехню із правдою);
– «і цзя луань чжень»: видати брехню за правду; підсунути фальшиве замість справжнього;
– «юй лун хун цза»: дослівно, «змішалися риби із драконами», образно у значенні «перемішалося хороше та погане»;
– сюй-сюй ші-ші»: дослівно, «порожній – повний», іначе «уявне – дійсне»; постачати противнику то облудні, то правдиві відомості, щоб збити його із тями.
Під «мутною водою» може розумітися цілий міський квартал із великою кількістю сімейних мешканців, що є незареєстрованими сезонними наймитами, де легка добича – «риба» – є для торгашів їхніми дітьми.
Згідно вже сучасних китайських публікацій (особливо у пресі), в якості «мутної води» виступає все що оплутане, має можливість облуду, шахрайства.
«Піймана риба» теж може означати багато чого, у тому числі всякий матеріальний зиск, зміщення противника, положення і шаноба, фальшиві гроші, можливість прихованих дій, виграш часу, душевна розрядка, «адреналін» і таке інше.
Ця стратегема дуже похожа на стратегему 5, але, все ж, відрізняється від неї. У стратегеми 5 – «грабувати під час пожару» – її жертві безпосередньо загрожує смерть. Тут же на кону стоїть життя і/чи добро її рідних та близьких. Таке, загрозливе життю, безголів’я, якщо слідувати її означенню, сам провідник стратегеми не створює, а лише використовує. По-інакшому розвивають події при застосуванні цієї стратегеми 20 – мутність води створює або сам провідник стратегеми, чи якась стороння сила. І безголов’я є не у самої жертви, а її оточення. Безпосереднього втручання у життя жертви немає. Лише унаслідок розладу навколишнього середовища жертва є у безголов’ї. Таким чином, стратегеми 20 і 5 розрізняються насамперед часткою незгод, що отримує жертва. Звісно, китайські тексти дають приклади і того , як душевний розлад жертви, тобто безпосередній вплив на неї, вносить і стратегема 20. Але душевний розлад – це не пожар. Тут не може бути досягнутим вплив стихійної сили. При розрізнені обох стратегем заслуговує уваги ті обставини, що не кидаються у очі – що пожар торкається конкретного запланованого опонента, а не того, хто ймовірне підвернувся при замутнені води, як це часом трапляється.
В сучасній практиці українського життя ця стратегема використовується скрізь і по всіх усюдах, тому і приклади не потрібні – вона, звичайно, зрозуміла усім.
Є приклади значних баталій, що мають абсолютно однакове застосування, що у українській історії, що у китайській – гадай тоді хто привніс цю стратегему у практику першим. Наприклад, от така історія – «Тисяча кішок і десять тисяч ластівок: «Темучін (Чингіз-хан) напав на столицю тангутів. Осада столиці виявилась важкою, так що Темучін вирішив відійти. Він пообіцяв захисникам міста, що зніме осаду, якщо ті відкупляться тисячею кішок і десятком тисяч ластівок. Місто Нін-ся як раз славилося щертю цих тварин. Вояки міста здивувалися такій пропозиції, одначе влаштували облаву і вручили свій викуп, не відкриваючи і воріт. Темучін і не чекав на таку швидку реакцію ворога. Він наказав до хвостів кішок та ластівок прив’язати по шматку вати, підпалити її та відпустити всіх тварин одночасною. Легко догадатися, що послідувало дальше: розгублені кішки кинулись зі всіх ніг до своїх схованок, а перелякані ластівки полетіли до своїх гнізд. В одну мить дерев’яне місто обійнялося пожаром. А коли пожар вже вщухав, кіннота Темучіна практично без січі взяла ту кріпость.» (Ріхард Ейрінгер, «Подорож Марко Поло, 1953). Залишилось тільки порівняти це застосування стратегеми із аналогічним, що примінила княгиня Ольга (Київська Русь, 946 р. ) коли вона жорстоко розправилася за розправу над своїм чоловіком князем Ігорем котрого стратили древляни, якими правив на той час хазарський каган Мал у місті Іскоростень. От тільки замість кішок та ластівок були у нагоді – голуби та горобці («Дайте мне от двора по три голубя и по три гороб’я»).
