| о¿о15.
调 虎 离 山 |
[за шестиграмою№39 (Перешкода – 001 010)]
Заманити тигра з гори до долу Базова притча В давнину, у кінці часу правління династії Хань, повстали племена Цян, що мешкали на західних околицях імперії. Місцевий володар по імені Юй Сюй спробував присмирити цянців, але ті, раз по разу, наносили поразку його військам. Юй Сюй із трьома тисячами воїнів був вимушений відступити, в ущелину Ченьцан. Там він наказав улаштувати укріплений табір. Тим часом, десятитисячне військо цянців перекрило всі шляхи відступу із ущелини. От тоді, коли Юй Сюй опинився у безвихідному положенні, він й застосував військову хитрість. Він наказав своїм воїнам викрикувати: – «О воїни Цян! Ми відправили до імператора цянців із просьбою про допомогу. Як тільки підійде підкріплення, ми будемо з вами битися на смерть!» Цянці повірили таким погрозам і вирішили, що не треба чекати поки прийдуть підкріплення до супротивника, а зайнятися, поки є можливість, пограбунками сусідніх долин. Коли же Юй Сюй побачив, що цянці відходять, він в той же час кинувся у погоню. При цьому він, під час перепочинку, наказував подвоювати кількість необхідних при цьому кострищ. Цянці вирішили, що Юй Сюй постійно одержує підкріплення і вирішили спішно повернути назад (в свої налаштовані місця). Коли про це узнав Юй Сюй (що цянці вже без належного порядку відступають), він упевнено напав на цянців і розтрощив їх вщент. Так Юй Сюй зумів успішно заманити сильного супротивника (тобто – тигра) із його «гори» (тобто заставити цянців покинути вигідні позиції) й спуститися до долини – де вже позиційно немає ніяких військових облаштунків. Афоризми: *** Якщо тигр кине Лігво та йде до людей – Стане добичею. Тільки у лігві тигри Збережуть свої сили. *** Якщо тигр спуститься У долину – на нього Нападуть всі пси.
* Якщо у тигра Відняти кігті й зуби І віддати їх псу то – Він уже кориться псу. *** Положись Небу Коли ворог стомиться. І найди когось, Щоб заманити його. В готову ловчу пастку.
|
Коментарі:
«Підеш – будуть перешкоди. Прийдеш – буде хвала». Ця фраза взята із текстів афоризмів у коментарях до шестиграми №39 (Перешкода). Нижня частина шестиграми Перешкода, є триграмою Гора, а верхньою її триграмою є – Вода. Гора – символ спокою, самодостатності, міцності. А Вода, це символ твердості під покровом м’якості, і є символом небезпеки, пастки, інтриги. Ключову позицію у шестиграмі займає третя риса, що позначує межу двох триграм. Ця третя дев’ятка символізує кріпоту позицій нижньої половини, де, згідно трактуванню третьої дев’ятки, є «простір внутрішнього щастя». Виходити за границю цього простору чи, якщо мовити язиком «Книги змін» -«виходити» (даний термін означає рух від нижніх до верхніх рис шестиграми)», було би рисковим. Мудрий маневр, у даному випадку, означив би лише «зворотність» до нижніх інських рис, тобто збереження того же недремного спокою, що збудить супротивника до того, щоб він виявив себе (тому, що у ньому присутня янська риса і, отже, у нього більше сил): якщо ж, перейти до нападу – він розгубить всі привілеї своєї позиції.
Ілюстрації:
Й ця стратегема на практиці застосовувалась скрізь у Світі і у всі часи. Наприклад.
В ХІІІ в. до н.е. ветхозавітний Ісус Навін при штурмі міста Гая розділив ізраїльське військо на дві частини. Із однією половиною Ісус рушив на місто, якби його штурмувати. Інша половина сховалася у пустині з другої сторони міста. Противник, що побачив малу кількість наступаючих, зробив вилазку та почав зустрічний наступ. Військо Ісуса почало втікати, а супротивник став його переслідувати. Уже на значній відстані від міста утікачі зупинилися та дали бій. А ще, коли цар Гая всі свої сили кинув на наступ за містом, його штурмувала і легко захватила інша половина війська Ісуса. Гайське військо, таким чином, попало у котел, й було знищено.
Похожим чином розвивались військові події у 1066 р. при Гастінгсі. Норманське військо під керівництвом Вільгельма Завойовника, що висадилось у Англії, безуспішно старалось перемогти війська англосаксів, що захищалось із висоти земляних насипів. Тут Вільгельму прийшла в голову ця стратегема. Він наказав знову наступати і, коли його військо знову почало тікати після такої же безуспішної атаки, англосакси уже вибрались із свого укриття, щоб використати втечу норманів для того щоб уже розтрощити їх, але опинились у окруженні. Бо на цей раз втеча була тільки стратегемою, що була застосована для виманювання супротивника із твердині.
І, навіть, Фрідріх Енгельс у своїй статті «Осада Сілістрії» (1854) писав:
– Можна бути примушеним до відступу і потерпіти поразку, але, поки є ще можливість чинити тиск на супротивника, тобто примусити «тигра» спуститися з «гори», замість того щоби піддаватися його натиску, адже мається ще певна перевага над ним.