| о¿о10.
笑 里 藏 刀 |
[за шестиграмою №29 (Бездна- 010 010)]
За посмішкою сховати меч Базова притча У древні часи правитель царства Юе Гоу Цзянь був розгромленим вщент правителем сусіднього царства У Фу Чжаєм. Спочатку Гоу Цзянь задумав було втекти разом із остатками свого війська, але його радник Вень Чжун переконав його здатися Фу Чжаю та розігрувати повну покірність і лише вичікувати, щоби , у кінці кінців, помститися за свою поразку. Фу Чжай, що вже сп’янів від перемоги, погодився прийняти до себе Гоу Цзяня зі всією його родиною та назначив повергнутого царя доглядачем своїх конюшень. Після, Гоу Цзянь завжди сам підводив до Фу Чжая коня і кожний раз дякував тому за його «великі» милості. З часом Фу Чжай вже і вирішив, що Гоу Цзянь по правді став його вірним слугою. Він дозволив Гоу Цзяню повернутися на батьківщину. По повернені, Гоу Цзянь завжди продовжував спати на соломі і хмиззі, щоб не забути своїх планів помсти. Із цією же метою, він кожний день з’їдав за обідом шматок жовчного міхура. Одночасно він потайки готовив виступ на царство У і якось зненацька вдерся на уські землі та вщент розтрощив війська Фу Чжая. Афоризми: У роті – мед, А за пазухою – меч. Це є лише ті, Що улещують словом, А в серці виношують зло. *** Виказуй довіру Супротивнику весь час. Навій йому спокій! І тільки тоді здійснюй Приховані задуми.
*** Якщо підготовиш Все як слід, тож – нападай. Й не дай – отямитись. Конфуцій сказав: А «чесна мова», І приязна постава – Зріділе явище. *** Той, хто мовить Красно – рідко буває Ще і шляхетним. |
Коментарі:
«М’яке зовні, але жорстке всередині» це може відноситись до триграми Вода. Дві триграми Вода складають шестиграму №29 – Бездна (китайською – Сі Кань – подвійна бездна), що можна ще перекласти подвійна небезпека. У пояснені до цієї шестиграми є вислів: «Володареві правди – тільки в серці звершення. Дії будуть схвалені». Можна сказати, що перед нами образ шляхетної людини, що попала в оточення нікчем. Одначе. Загальна ситуація тут благоприємна для дій. Бо, друга і п’ята дев’ятки вказують на присутність і твердості, і м’якості. Із твердості характеру народжується невичерпна добродійність. Мудрість же поведінки у даній ситуації означувала би відвертання уваги супротивника на який-небудь зволікаючий маневр. Одначе, мова йде лише про підготовку дійсного удару, що знаходиться за рамками цієї ситуації, яка описується.
Ілюстрації:
Доброю ілюстрацією цієї складної для однозначного розуміння стратегеми, мабуть, були би роздуми поета епохи Тан Бо Цзюйі (772-846) про історичного для Китаю лицеміра Лі Іфу:
Перестань гострити кинджал,
Із посмішкою, що приховує намір.
Набагато краще пити вино і тихо
Звалитись, коли напився…
Й лежати напившись…
Трохи іншу формулу цієї стратегеми Сіма Гуан (1019-1086) у своєму трактаті «Загальне дзеркало, що правлінню допомагає». Там він описує Лі Ліньфу (помер у 752 р. н.е.) , першого міністра імператора Сюань Цзуна (712-756): «Найбільш противні для нього були вчені. Зовні він завжди підохочував їх слащавими речами, але тишком завжди наносив їм шкоду. Сучасники говорили про Лі Ліньфу: «В роті у нього мед, а за пазухою меч».
Широко застосовував цю стратегему Мао Цзедун (коли хотів когось опоганити порівнював того із Лі Ліньфу), наприклад, у відношенні до китайської внутрішньої політики він закликав до боротьби із образом Лі Ліньфу й відповідною поведінкою, яку він описав так: «Відкрито об’єднуватися – тишком протистояти, мовою згоджуватися – серцем відкидати, у лице говорити гарні слова – за спиною влаштовувати склоки. Це і є дволичність»
Тому у сучасному Китаї формулюванням на зразок: «Ховати меч (чи кинджал, чи ніж) за посмішкою» не потрібні ніякі роз’яснення. Хоча є й багато прикладів де ця стратегема наводиться, як позитивна та успішна, наприклад Базова притча, що наведена тут. В подальшому назва цієї стратегеми й мінялась, наприклад була поширена й така назва: «Удаватися свинею, щоб вбити тигра». Ця назва взята із мисливської практики – на полюванні на тигра в якості приманки хтось із мисливців удавав із себе дикого кабана.
Відомі випадки застосування цієї стратегеми і у європейській історії. Наприклад. Відоме всім убивство, що лицемірно виконав Брут. Останній цар Риму Тарквіній Гордий, що захопив владу в результаті підступного вбивства Сервія Туллія, царствував аж 25 років. Він убив батька та старших братів Брута як великих лицемірів та дволичних. Але, за легендами, Тарквіній і сам користувався цією стратегемою. В ході війни із вільним містом Габії після невдалих спроб взяти місто приступом чи осадою Тарквіній «зовсім не по-римське, почав застосовувати хитрощі та обман». Він удавав, що зайнятий закладкою храму та іншими справами у своєму місті, а у цей же час молодший із його трьох синів, Секст, «перебіг» (домовився із батьком) до Габії. Там він довго красномовствував та старався іншим щоб заполучити довіру габійців. Він доспів там і став одним із воєвод і «став таким любимим, що Таквіній-батько був у Римі не таким популярним». І от Секст, користуючись своїм положенням, по підказкам свого батька (Тарквіній не довірив присланому гінцеві свій план. Той лише мовчки ходив по парку і збивав палкою головки самих високих маків, але Секст зрозумів ті підказки батька) знищив кращих із габійської старшини. «Осиротілі, що залишилися без Ради та підтримки, габійська держава без всякого спротиву була відданою до рук римського царя» (Тіт Лівій, Історія від заснування Рима // У зб.: Історія Риму, 1969).
Згідно пекінської книги про стратегеми (1987), СРСР завжди розглядав політико-дипломатичні викрути як непремінну умову для підготовки нагальних військових дій (й приводиться приклад подій навколо Афганістану).