<№4>
010 001
蒙 Мен [Недорозвиток. Звершення.]
Не я нищу хлопців; хлопці добивають мене.
По першому ворожінню – сповіщу; повторне і третє – збентежить.
Раз бентежить – не сповіщу.
Сприятлива стійкість.
1. На початку шестірка.
Розвиток недорозвиненого.
– Сприятливо для застосування «насилля» людей, для звільнення колодок на руках і ногах, бо продовження їх несвободи приведе до жалкувань.
2. Дев’ятка друга.
<2> Син управляє усім обійстям.
<1> – Уживання із недородами – на щастя;
йти до шлюбу – на щастя.
3. Шестірка третя.
Немає чого брати дружину. Вона побачить багача
і не дотримає себе.
– Нічого сприятливого.
4. Шестірка четверта.
Ніяковість від недорозвиненості.
– Жаль.
5. Шестірка п’ята.
Недорозвиненість хлопця.
– Щастя.
6. Вгорі дев’ятка. Удар по недорозвиненості.
– Не сприяє тому, щоб бути розбійником; сприяє тому, щоб упоратися із злодіями (бандитами).
Коментарі:
Передусім декілька слів про пристрої цієї шестиграми. Тут внизу триграма “Вода” = “Небезпека“, а вгорі – “Гора” = “Зупинка“. Це небезпека, яка припинена, це струмок, який витікає біля підніжжя гори або який, зустрічаючи на своєму шляху гору, не може рухатися прямо далі. По назві шестиграми – це недорозвиток, необізнаність, невігластво. Проте в той же час і подолання цього невігластва – освіта неосвічених. Тому тут розгортається процес, що відбувається між Вчителем і учнем, між знанням, вже зібраним раніше, і новим пізнавальним актом. Якщо в попередній шестиграмі фігура керівної сторони лише намічалася, а уся увага була спрямована на зображення труднощів початку, то тут ця фігура виступає з повною виразністю. Графічно вона виражена в другій і в шостій сильних рисах, які, проте, не є тут головними, а лише сприяють дії головної п’ятої риси. Остання (верхня), як і інші три слабкі риси усієї шестиграми, символізує ще неосвічених, яких освітлює (освічує) Учитель. Але кожна з них має свої специфічні характеристики, тому на різних східцях процес цей охарактеризований по-різному. Але, загальним в нім залишається те, що це двосторонній процес, в якому ініціатива освіти може виходити лише від неосвіченого (невігласа), оскільки цей процес не призводить до бажаного результату, якщо він побудований на насильстві. Тому тут сприятлива стійкість що як розвивається, так і розвиває. І по-перше – в тому, щоб керуватися першою ж вказівкою що освічує, а не шукати подальших вказівок, не виконавши перші, і по-друге – ця стійкість потрібна в тому, щоб пам’ятати, що ініціатива процесу освіти має бути зосереджена у освітленого невігласа.
У техніці пізнання – це момент, коли пізнаване, але ще не пізнане отримує в розвиткові процесу пізнання ту ясність, яка дається йому свідомістю, що накопичилась із раніше придбаного досвіду. Але це не означає, що акти нового пізнання цілком залежні від вже відомого, навпаки – новий акт пізнання має бути здатний до максимально повного прогнозу подальшого. Він лише пояснюється, в буквальному значенні цього слова, ясністю вже відомого. При цьому той, хто пізнає зберігає усю гостру ревність, допитливість і зацікавленість в цьому процесі. (Недаремно тут в коментаторській літературі є вказівка на наступне місце з “Лунь юя” : “Хто не горить душею [до пізнання], тому не розкажу нічого; хто не тужить [за свою неумілість], того не розвину. І нічого не дам у відповідь тому, хто не скаже ні слова про три кути квадрата, коли йому пояснений один кут “. Цікаво ще відмітити і те, що в древньому Китаї ворожіння оракула шанувалося і було засобом для розрішення сумнівів. Тому, як пише Ван Бі, повторне і третє ворожіння, що дає інші результати, вже не знімає сумніви, а, лише дає альтернативне вирішення питання тим самим вносить неясність (і розпливчатість.) У тексті це виражено так:
Недорозвиток. Невігласу – розвиток. Не я прагну до юначого невігластва, а недорозвинені юнаки прагнуть до мене.
По першому ворожінню – сповіщу. Повторне ж і третє ворожіння – надмірність. А раз надмірність – то й не сповіщу. Сприятлива стійкість.
1 _ _
Перший момент тут характеризує самий початок стосунків Учня і Учителя. Нехай учень ще і недорозвинений, але тут чекає його розкриття закладених в нім здібностей. Його близькість до Учителя і активність його положення – тому порука. Але у цей же час Вчитель ще не може надати учню таких повчань, яким би він слідував абсолютно вільно. Це швидше система заборон і покарань (але, звісно, без методу: – «Березовим пером виписувати»), щоб учень усвідомив, що: – «Доки не намучишся, доти не научишся». Проте, відомо, свобода учневі тут має бути надана, з нього мають бути зняті кайдани (його затьмарення), які тяжіли над ним досі. Проте, якби учень, звільнившись від них, самостійно почав діяти, а, як відомо: – «Учений недоучений, гірше, як простак», то йому довелося би багато про що пошкодувати, бо по недосвідченості він міг би багато що зіпсувати. За таких «освічених» й трапляється у соціумі: – «З письменних все лихо буває». От як текст виражає це:
На початку слабка риса. Насильне зняття пут у недорозвинених. Тут сприятливо, щоб були застосовані до людей покарання, щоб вони були звільнені від кайданів, але самостійний виступ до дії приведе до жалю.
2 ___
Основна гідність Вчителя полягає в тому, що він в змозі прийняти до себе учня-невігласа («Нагинай гілляку, доки молода») і у згоді з усією закономірністю світу розвинути його – «Коло сухого дерева і сире горить». Учень, наданий самому собі, багато чого буде позбавлений; але і Вчитель буде багато чого позбавлений, якщо він не перейме на себе керівництво учнем – «Ведмедя коли вчать танцювати, то йому на сопілку грають». Як у будинок вводиться дружина, новий член сім’ї, так і Вчитель знаходить в учневі щось нове. І лише з тієї пори, як син вводить в сім’ю свою дружину, він може почати прибудову до сімейного будинку. Учитель – це лише носій раніше накопиченої свідомості. І вже розум цієї свідомості можна віднести до знань, до нових знань, що були придбані знову, як Учитель – до Учня, як в сім’ї син – до своєї дружини, що вводить в сімейний будинок іншу людину.
Лише у такому поєднанні накопиченої свідомості і нових знань досягається добудова власного знання і можливість повідомлень його іншим.
Ось в які образи вдягаються ці думки в тексті:
Сильна риса на другому місці. Прийми до себе недорозвиненого. Щастя. Ввести в будинок дружину – на щастя. Лише після цього син буде в змозі влаштувати власну сім’ю.
3 _ _
Момент кризи в цьому процесі характеризується тим, що тут третя риса – є верхньою в триграмі “Небезпека“. Тому те, що добре в попередній момент, згубно тут. Введення дружини в будинок тут не може увінчатися успіхом, оскільки вона, зустрівшись з багачем, який символізований повною сил другою рисою, не зможе дотримати себе у рамках свого боргу чи хтивості, тобто може стати гріховною – «Всяка неправда гріх»; «Гріх не йде в губу, а з губи». Таким чином, увесь клопіт тут виявляється даремним – «Все мине, а гріх зостане».
У цьому стані, звичайно, неможливе і поглиблене нове пізнання, а можлива лише спекулятивна гра думок – «Гріх не личком зав’язати, та під лавку сховати». Але, це останнє, ніколи не приводить до позитивного знання. Тому текст тут застерігає так:
Слабка риса на третьому місці. Не потрібно брати жінку [в нові дружини: вона] побачить багача і не володітиме собою. Нічого сприятливого.
4 _ _
Криза вже минула. Але ця позиція настільки віддалена від позиції Учителя, вона так позбавлена підтримки в резонуючих їй сферах, що ніщо і ніхто тут не в змозі здолати недорозвиненість, що характеризується усією цією шестиграмою. Тут безсилі і накази, і прихильність Учителя, і його застереження. Доводиться лише констатувати сам факт, що недорозвинена людина тут знаходиться в надзвичайно скрутному положенні. Вона косніє у своєму невігластві, але – «Школа дім вільний, а не свавільний».
Якщо на попередній позиції пізнання утруднюється поверхневою діяльністю розуму, то тут заважає його відстала недорозвиненість. Природно, що ніяка діяльність тут не дає позитивного результату, і єдиний плід такої діяльності – жаль про неї – «Як би ви вчились так як треба…».
Текст лаконічний:
Слабка риса на четвертому місці. Важкий недорозвиток. Жаль.
5 _ _
П’ята позиція властива видатній людині, але тут цю позицію займає людина з дитячою, податливою душею, вираженою в символіці КЗ слабкою рисою. Близькість до суворого Вчителя, – що займає верхню позицію, і правильний та повний резонанс в благотворно діючій другій позиції робить це положення цілком щасливим. Тут вказується на абсолютно закономірну недорозвиненість хлопця і, щоб застерегти його від прагнення самостійно розвиватися, що не приведе до благих наслідків, навмисно вказується на щасливий характер цього положення – «Не збирай синові худоби, збери йому розум». Потрібно довіритися тут Учителеві.
У пізнанні – треба довіритися такому, що вже склалося і створене системою та методом пізнання – «Ученому світ, а невченому тьма».
Текст виражає це знову-таки з граничною лаконічністю:
Слабка риса на п’ятому місці. Юнацьке невігластво. Щастя.
6 ___
Настає кінець недорозвиненості, учень вже має початкову свідомість – «Розумний, по коліна в Біблії»; «Слухає та на вус мотає»; «Знає чорне на білім, — не сліпий». І тут вказується сила Вчителя, що досяг гармонії між знанням і новим актом пізнання. Цією силою він у змозі розтрощити невігластво учня. Але якби він просто нав’язав учневі свої знання, то поступив би по відношенню до учня як загарбник, як “гайдамака”, вторгаючись в його самостійність пізнання. Це була б все ж заміна можливості нового пізнання вже раніше накопиченим досвідом. А тут вся річ у тому, щоб “давати зілля відповідне до хвороби“, щоб розтрощити недорозвиненість, яка, як “розбійник“, захопила учня («Як буде вміти писати, буде людей кусати»). Тому і текст свідчить:
Вгорі сильна риса. Удар по невігластву. Не добре бути гайдамакою, сприятливо упоратися з розбійництвом (бандитизмом).