Цікава та корисна інформація

Книга змін. Переклад Віктора Перконоса китайського класичного “І-цзін”

<№9>               

111 011

小畜    Сяо чу. [Виховання малим. Звершення.]

Щільні хмари – і немає дощу; вони з нашої західної околиці.

1. На початку дев’ятка.

Повернення виходить з Шляху.

– Яка може бути в цьому огуда?

– Щастя.

2. Дев’ятка друга.

Залучення до повернення.

– Щастя.

3. Дев’ятка третя.

У воза випали спиці.

– Чоловік і дружина відвертають погляди.

4.  Шестірка четверта.

Май правду. Від кровопролиття йди, із страшного виходь.

– Ганьби не буде.

5.  Дев’ятка п’ята.

Володіння правдою – безперервно!

– Розбагатієш від своїх сусідів.

6. Вгорі дев’ятка.

Вже йде дощ. Вже знайдене належне місце. Ще вдасться зібрати добро!

– Стійкість дружини – небезпечна.

Місяць майже у повні.

– Шляхетній людині похід – до нещастя.

Коментарі:

Як і в двох попередніх шестиграмах, в цій одна риса одного роду, протистоїть п’яти рисам іншого і є об’єктом їх прагнення. Така ферментна дія меншості вже намічалася в попередній, але тут воно підкреслюється з особливою силою і поступово виявляє свою дію на увесь процес. У нім розглядається, так би мовити, зародження дії протилежної. Це зародження ще цілком в зовнішньому середовищі, яке відрізняється пасивною податливістю (вираженої у властивості верхньої триграми ПодатливістьСюнь), і воно протистоїть максимальній напрузі творчості, вираженої в нижній триграмі. Так, тут слабкість починає долати силу, ставлячи останні перешкоди. З іншого боку, тут мається на увазі протистояння індивіда усьому своєму оточенню і його опір оточенню. Щоб зрозуміти, в якому сенсі тут говориться про перешкоду, необхідно взяти до уваги, що тут є неперекладна гра слів, бо,  це проходить червоною ниткою через коментаторську літературу – слово “перешкода“, що означене тут, в рівній мірі означає і “виховання“. Адже перешкоди, якщо їх долають, є кращим засобом виховання і з чогось негативного перетворюються на позитивно діючий чинник виховання волі і витримки. Що ж є “перешкодою“, подоланням, яке тут діє як виховання? Відповідь на це виражена в дещо дивному  для автохтоності Китаю образу. Річ у тому, що в Китаї дощові хмари частіше рухаються зі сходу – з моря. Творці ж тексту КЗ – плем’я Чжоу, як свідчать їх Веди, – прийшли із заходу. Тому для авторів захід служив метафорою минулого. Хмари, що йдуть із заходу (з минулого), не дають плідного дощу. Нехай виховання намічає можливість розвитку, але воно – лише в подоланні минулого; те, що воно не в силах здолати сьогодення, розумілося цілком серед іньцзиністів, і один з них – Оу-і – у своєму коментарі вигукує: “Велемудрий, правлячи світом, не зневажає обмежений народ. Будда, рятуючи усіх, не нехтує і демонами. І відчуваючи свідомість, звитяжно рухаючись вперед, хіба устрашиться тимчасових перешкод? Вони точно булижники, які не можуть затримати колесо воза; вони точно удар по дзвону, який примушує його звучати; точно точильний камінь для ножа, на якому він стає гостріше. Коли свині підходять до золотої гори, це збільшує блиск її; коли іній і сніг збільшуються, тоді прекраснішими стають сосни і кедри. Ось чому тут йдеться про розвиток“. За таким змістом доводиться розуміти і те, як спогади про пройдені східці пізнання, що перешкоджають новому акту пізнання,  якому і необхідно їх здолати (подолати такі  перешкоди). Це і є матеріалом для  виховання – при подоланні таких перешкод. Саме такими думками коментаторської літератури насичений наступний текст:

Виховання малим. Розвиток. Щільні хмари, і не йде дощ : вони – з нашої західної околиці.

1 ___

На самому початку цього процесу, коли повному творчих сил внутрішньому протистоїть перешкода, легка, як віяння вітру (верхня триграма символізує також і вітер), суєта дрібного клопоту і справ, лінь («Робить, як мокре горить») збивають людину з прийнятого нею довгого пізнавального творчого шляху, що лише проявляються в її власних неорганізованих і поривчастих прагненнях. Необхідно отримати відразу ж перемогу над собою, відтіснити на належне місце ці прагнення і включити себе знову в нормальні стосунки до оточення, – повернутися до дисципліни, бо  – «Хто пізно ходить, той сам собі шкодить». Із цього приводу в тексті читаємо:

На початку сильна риса. Яка огуда тому, хто повернувся на власний шлях? Щастя.

2 ___

Таке повернення на власний шлях («Бувши конем, та стать волом») можливо і на наступній ступені, хоча воно і дещо ускладнене наближенням до перешкод, що збивають з вірного шляху. Проте, це позиція найгармонічнішого розкриття творчих сил, тому саме тут можливо впливати ними на перешкоди так, щоб вони перетворилися на засіб самовиховання, як про це детальніше сказано в загальному вступі до цієї шестиграми. Лаконічний текст тут свідчить:

Сильна риса на другому місці. Залучення до повернення. Щастя.

3 ___

У момент кризи триває дія, але в умовах, що змінилися, стали несприятливими, одна сила, хоч би навіть і сила творчості, діяти вже не може («Від огню біжу, а в воду скачу»). Вона позбавлена усіх необхідних обставин. Це виражено в образі тексту, що говорить досить виразно і що не вимагає пояснень. Настає той внутрішній розлад, який, наприклад, в сім’ї виражається розладом між чоловіком і дружиною – «Губу закопилив». Це – окремо вказаний момент, коли неможливо синтезувати знову придбане знання і раніше придбані переконання, що склалися, із протиріччями довкілля, які можуть бути і незначними, проте тут і їх вистачає для перешкоди позитивному рухові пізнання вперед до нових знань. Із цього приводу в тексті ми знаходимо наступні слова:

Сильна риса на третьому місці. У колісниці випали спиці. Чоловік і дружина відвертають погляди.

4 _ _

Дія попередньої ступені тут ще продовжує позначатися, створюючи досить небезпечну ситуацію, на яку натякає текст в образі крові, що виступила. Але нормальність стосунків цієї позиції і її сил в цій шестиграмі вказує на можливість сприятливого результату справи. Крім того, це саме той момент, який є найважливішим в цій ситуації, що виражено і символічно: тут ми знаходимо єдину слабку рису, до якої тяжіють усі інші. Хоча це ще не позиція володаря, а лише його наближеного, проте в усьому контексті цієї ситуації вказано на такого підданого, який, володіючи пізнанням істини, може сам керувати подіями. Дві умови потрібно йому: правдивість і обачність – «Курка кудкудакає в однім місці, а яйця кладе в другім». Котрась його дія може досягти успіху лише тоді, коли вона базується на його власному безпосередньо новому акті пізнання. Тим самим тут вказується на головну роль нового пізнання у момент подолання ним перешкод, що виникають із спогадів минулого, і тим самим вже не теперішнього часу нових знань. Обачність тут особливо потрібна ще і тому, що дія цього ступеня тягнеться, як побачимо, і на наступну, тобто на майбутнє. Тому про таку правдивість і обачність текст говорить прямо, а не образно:

Слабка риса на четвертому місці. Май правду. Коли виступає кров, виходь з обачністю. Огуди не буде.

5 ___

Вже і сама сприятливість цієї позиції – другого позитивного підйому усього процесу – може бути досить благотворною. Проте для підйому потрібна підтримка в попередньому; безперервно наслідувати ту правдивість, яка досягнута в попередньому, ось те, що робить це положення благим. Ця допомога із попередньої ступені і є те збагачення від сусіда, про якого говорить текст. Це вже не збереження одних лише знань, здобутих у минулому, – це збереження плоду нового пізнання, укріпленого в найбільш сприятливих для цього умовах – «Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає». Текст тут наступний:

Сильна риса на п’ятому місці. Май правду в безперервній спадкоємності! Розбагатієш завдяки твоєму сусідові.

6 ___

Кінець даного процесу, коли його позитивні досягнення, його достоїнства не лише знайдені, але і закріплені за їх носієм, ознаменований розв’язкою тієї напруженості, яка характеризує його взагалі. Проте ніяка консервативність тут не недопустима, особливо консервативність, що  характерна менш прогресивній до нових знань жінці («Жахається, як чорт хреста»). Це привело б до того, що живе пізнання нового стало б мертвою традицією вчення. Але з цього ще не виходить, що з цими досягненнями (ще поки-що малими!) можна рекомендувати агресивний виступ (похід) десь чи кудись –« Намірся, та не вдар ». На це вказує образ місяця, який у повні. Насправді, якщо навіть місяць вже досяг повноти, то він уже повинен убувати. Так само, необхідність розв’язки в напрузі при освоєні нових знань буде завдана і тому, хто в таких умовах (у момент розв’язки напруженості) не дає їй правильно розрішитися, а візьметься  відразу до агресивного наступу на нові і ще складні для нього нові знання; останній не відкидається взагалі, але тільки розглядається як окрема ситуація, і саме їй присвячена наступна шестиграма. Тут же увага спрямована на розв’язку, на завершення усього попереднього процесу, що виражено в тексті так:

Вгорі сильна риса. Вже йде дощ, вже усе на належному місці.

Повага носієві достоїнств. Стійкість жінки – небезпечна. Місяць наближається до повноти. Шляхетній  людині похід – до нещастя.