<№17>
100 110
随 Суй. [Послідовність. Первинне звершення; сприятлива стійкість.]
Хули не буде.
I. На початку дев’ятка.
У службі буде переміщення. Стійкість – на щастя.
– <Якщо і>, вийшовши з воріт, зв’яжеш себе <з правильним для тебе, то> матимеш успіх.
II. Шестірка друга.
Зближуватимешся з малими дітьми – втратиш змужнілих людей.
ІІІ. Шестірка третя.
Зближуватимешся із змужнілими людьми – втратиш малих дітей.
– В тому, що послідувало домагатимешся і досягнеш.
– Сприятливе перебування в стійкості.
IV. Дев’ятка четверта.
<Якщо> у тому, що послідувало і захопиш що-небудь, <то> стійкість – до нещастя. <Якщо> матимеш правду і будеш на <вірному> шляхи, <то> тим самим буде ясність.
– Яка може бути огуда?
V. Дев’ятка п’ята.
Правдивість по відношенню до прекрасного.
– Щастя.
VI. Вгорі шестірка.
Те, що узято, – зближуйся з ним; і те, що йде <за тобою>, – пов’яжися з ним.
– Володареві потрібно проникнути до західної гори.
Коментарі:
Вільність, воля, що обкреслені в попередній шестиграмі, створює ті умови загальної рівності й свободи, в яких панує настрій радості. Тому ця шестиграма готує і описує ситуацію того, що вільна і радісна людина послідкувала за провідною знатною людиною, бо тут, передусім, маються на увазі ті обставини, при яких посередні добровільно підкоряються людині, що більше розвинута і йдуть за нею, охоплені її ідеями.
Так само і у сфері пізнання, коли наступило не лише само пізнання об’єкту, але і радість пізнання, тоді нічого не залишається більше, як тільки в пізнанні об’єктивно існуючого знайти свободу в підпорядкуванні об’єктивній істині. Так настає той розвиток що пізнає й те, що корениться в первинній об’єктивності світу. Проте, при такому розвитку ще потрібне, для вповні сприятливого результату, стійке володіння собою, бо якщо сам, той, що тут пізнає, управляє собою через об’єктивне пізнання, то, щоб послідувати за істиною, він повинен сам підпорядкувати себе їй і стійко дотримувати це підпорядкування. Тільки тоді він може уникнути псування, що насувається, про яке буде мова в наступній шестиграмі. Лише при дотриманні вказаної поведінки можна розраховувати на благополучний результат – тим, що послідкували, що є послідовними. І в тексті читаємо:
Послідовність. Первинний розвиток. Сприятлива стійкість. Огуди не буде.
1 ___
Знаходимось у ситуації того, що послідовність є – істотна і повна узгодженість з вимогами часу. Тому найважливіше тут – це треба незмінно стежити за змінами, що проводять ведучі вчені та правлячі у суспільстві – і йти за ними – «Кинь мене Боже, де мене не треба». Проте це не повинно доводитися до крайності, до безпринципного підпорядкування правителеві, навпаки, тільки стійкість дає правильний і щасливий початок процесу того, що послідував («Не здоровкайсь, коли ніхто тобі не кланяється»), суть якої в тому, щоб людина зрушилася із відсталої займаної ним позиції і поза своїми володіннями теж досягла успіху –« Де не посій, там вродиться». Виходячи з цих думок, ми і можемо зрозуміти текст:
На початку сильна риса. У правлячому має відбутися зміна. Стійкість – на щастя. Вийдеш за ворота, [в твоїх] зв’язках буде успіх.
2 _ _
Кожна ступінь, що є наступною після попередньої, представляє собою розвиненіші і досконаліші сили. У цій ситуації доводиться особливо підкреслити, що усе менш розвинене повинне для свого розвитку йти за розвиненішим – «Як хвостик, позаду бігає». Тому конкретно, в умовах, що описуються другою позицією цієї шестиграми, особливо потрібне те, що послідувало за вищими, розвиненішими силами. Але саме тут є небезпека віддатися лише одному імпульсу того, що послідувало, обкресленому на попередньому ступені, бо це сильний імпульс (символізований сильною рисою, єдиною в нижній триграмі, суть якої – рух) – «І чого б я ліз туди, куди не треба». Тому текст попереджає:
Слабка риса на другому [місці]. Якщо зв’яжешся з недорослим, то втратиш змужнілих.
3 _ _
Неможливий одночасно рух вперед і назад. Не можна послідувати одночасно і за розвиненим, і таким, що відстав у прогресі –« Не шастайся, як миш по пастках». На цій позиції кризи має бути зроблений рішучий вибір – «Не шелести, як віник по хаті». Але всякий вибір по суті своїй пов’язаний з втратою знехтуваного. Ця втрата може заглушити собою усі сумніви та переживання і збити людину з правильного напряму. Але людина повинна бути в повній стійкості й суворе дотримуватись того, що вона все-таки вибрала – проявляти свою послідовність – «Нехай горшки б’ються — на гончарову голову». У пояснення такої ситуації текст говорить:
Слабка риса на третьому [місці]. Якщо зв’яжешся із змужнілим, то втратиш недорослів. Але згодом шукатимеш і знайдеш. Сприятливо перебувати в стійкості.
4 ___
Якщо в ситуації послідовності і знаходиться що-небудь, то суть не в отриманні, а в самій послідовності. Проте, легко може статися, що знайдене настільки займає людину, що вона прагне лише стійко зберегти знайдене, забуває про те, що в цій ситуації її завдання лише послідувати за самим розвиненішим в цей час – «Але ж дався він в знаки». Але, поступивши саме так, людина потрапляє в конфлікт з вимогами часу, тому її чекає нещастя, бо – «Зірвався, як з мотикою на сонце» . Якщо ж, навпаки, маючи свою правду, вона не зійде зі свого правильного шляху, то ніяка огуда не може погрожувати їй. У цьому сенсі в тексті говориться:
Сильна риса на четвертому [місці]. Якщо в тому, що послідувало буде захоплення і прибудеш стійким, то буде нещастя. Якщо ж, володіючи правдою, прибудеш на шляху і від нього буде ясність, то яка може бути огуда?
5 ___
Якщо те, що представлено п’ятою позицією, і являється тим вищим, за чим йде усе інше в цій ситуації, то і в усіх попередніх позиціях (по коментаторській літературі, в усіх, окрім третьої) є щось позитивне і прекрасне, що властиво їм, що – «Поверх дерева ходить». Тому на цій провідній позиції необхідно знайти абсолютно правильне відношення до цього достовірно прекрасного. Тоді ця позиція виражатиме специфічну рису того, що послідувало – гармонійного включення особистого в громадське, тобто те, що в термінології “Книги змін” називається щастям – «Бог як схоче, так і в грязі поставить в князі». Для цього потрібна величезна сила довіри і правдивості, яку не можуть поколивати сумніви. Ця сила символізована сильною рисою, що займає по нормі п’яту, найбільш діяльну позицію. Тому в лаконічному тексті ми знаходимо:
Сильна риса на п’ятому [місці]. Будь правдивий по відношенню до прекрасного. Щастя.
6 _ _
Якщо на цій позиції і необхідно з’єднатися з тим, що здобуто на попередній, то це вже не можна вважати таким, що є простою послідовністю за вищим, бо попередня позиція є нижчою, ніж дана. Втім, ця, саме неможливість того, що послідувало абсолютно зрозуміла, якщо взяти до уваги те, що на цій позиції кінчається ситуація послідовності. Проте на пройдених етапах багато що досягнуте, і недоцільно рвати («Як від гіллі відірвався») з досягненнями минулого. Тому тут рекомендується відновити зв’язок з ним. Відновлення зв’язку з минулим образно виражається в необхідності жертвопринесення у західної гори (тобто гори Ці, яка для древнього племені Чжоу, в чиєму середовищі склалася “Книга”, була на заході Китаю). У цієї гори плем’я Чжоу почало своє життя. Тому жертвопринесення у західної гори – рівнозначно відновленню стосунків з предками, тобто зв’язки з досягнутим розвитком в попередньому минулому. Але, нетреба: – «Тиснуться, як до дарів в церкві». У тексті ми читаємо:
Вгорі слабка риса. Зв’яжися з тим, що здобуто, з’єднайся з тим, за ким йдеш. Володареві потрібно зробити жертвопринесення у західної гори.