Частина І
«Свідомість – кодекс правил кола змін ладу»
德
Але пам’ятай, що в свідомості твоїй живе розуму джерело –
І Від усіх зірок, планет: сонць, місяців, земель йде до неї луна.
В терпінні вивчай співзвуччя кожного із небесних тіл та їх спів,
І у гармонійному хорі зірок створи для них свою пісню діл і слів.
Торкнись шляхів планет, гай вони бринять як срібна струна –
І Світ сяйвом сполохне, й Зло пітьми згине, й оживе Добро.
Юліан Щуцький
«Учитесь, читайте, чужого навчайтесь, й свого не цурайтесь»
Тарас Шевченко
У всякого своя доля(德)
І (易) свій шлях (道) широкий:…»
Тарас Шевченко
«Усе плине, усе змінюється»
Геракліт
Початкові пояснення
«Книга Змін» (КЗ) – видатний (одмітний) пам’ятник китайської і вже всесвітньої культури та філософської думки, що панує тепер як аксіоматична істинна. КЗ була відома в усній формі ще у ІІ тисячолітті до н.е. й получила канонічну письмову форму у Китаї по конфуціанським традиціям у ІІ ст.. до н.е., як один із канонів конфуціанського П’ятикнижжя.
За висловом японського вченого Іто Тогая (1771р.): «За своїм змістом ця книга широка та усеосяжна, витончена і не упускає нічого; за допомогою опису змін убування та зростання космічних сил – світла і пітьми – вона пояснює важелі прогресу та регресу, буття та катаклізми на шляху людства і роз’яснює удачу й невдачу [діяльності людини] та випадки каяття й жалю [в ній].»
У Китаї в різні часи КЗ називалась – «І-цзін» （易经） та «Чжоу-І» （周易）. В китайській мові, як і у древньому санскриті слово «І» (у вимові довге, подвійне – «і») мало багато значень (наприклад: у санскриті – «четверта буква алфавіту», «оклик або вигук, що позначав біль чи гнів», «крихта (частинка) свідомості чи сприйняття дійсності або спочуття коливань й впливу Небес (тепер, Праві, Природи, Космосу, а згідно з Академіком Вернадським – Ноосфери Землі); а в китайській 易 – «легкий», «не важкий» і… «обертання», «круговерть» чи метаморфозу по відношенню до життя у Всесвіті). Мабуть, ще древні люди теперішньої нашої цивілізації, що мали розуміння Зла і сонячну віру в верховенство Добра, знали й правила перемоги просвітлення («світла» над «тьмою»), й процес ентропії (стабільної рівноваги) Інь-Ян, і також, крім своїх споглядань дійсності, знали й Веди – загальні Знання Праві й Закони Всесвіту. Ще у давніх китайських «Історичних записках» («Ши цзи» та «Ху Цзи лі чжуань») відмічалося: «О, яку мудрість мали люди старовини! Вони були злиті воєдино зі сяйвом духу, були незаплямовані (грязюкою, пітьмою Наві – ВІП) між небом і землею (тобто в Яві по відношенню до Праві – ВІП); вони плекали усе існуюче, утихомирювали Піднебесну і так облагодіювали усі роди (етноси) людей. Вони були освічені відносно математичної основи [Всесвіту] і були не чужі мірам вершин науки. У шести нескінченостях світу, в чотирьох країнах світла, у великому і в малому, в земній душі [свідомості] людини і у повітрі, – скрізь діяли вони. З тих, які були освічені відносно цього числового методу (тобто КЗ – ВІП) та обчислення заходів (тобто інтерпретація ситуації та прогноз її розвитку – ВІП), особливо численні були ті, що віщували і писали про старі закони (тобто закони Праві – ВІП) і про віддання (тобто знання Вед), що поширюються від покоління до покоління.» І ще тоді висловили, що то є основою книги змін: – «Породження зароджень – це і є зміна перемін».
В китайській мові слово «чжоу» 周 означає «круговерть», а слово «цзін» 经 – «канон» тому спільною загальною теперішньою назвою КЗ, котру вже можна вважати теж Ведами, є – «Свідомість – кодекс правил кола змін ладу». Адже, людина із соціуму повинна мати не тільки синхронізовані у Всесвіті знання, а і свідомість (належні відомості про круговерть Природи) соціуму. Тільки такі устої можуть задати правильне життя (співіснування) як окремого індивідууму («Я») в соціумі так і кожного соціуму (сім’я, родина, держава, світ) у Всесвіті.
Не дивлячись на велику в Європі кількість (на цей день за триста) перекладів, коментарів, трактувань – «українська» КЗ надіємось теж буде цікавою в прочитанні. Адже в осмисленні знань викладених в КЗ за висловом німця Р. Вільгельма (1875-1961), що створив самий академічний переклад КЗ на цей час у Західній Європі, є думка, що знання освітленні в КЗ: “Подібно до частини природи, воно чекає, поки буде осмислене. Воно не пропонує ні фактів, ні влади, але для любителів самопізнання, мудрості – якщо такі знайдуться – може представитися правильною книгою. Для одного з них дух (КЗ – ВІП) видасться ясним, як день, для іншого – смутним, як сутінки, для третього – темним, як ніч”.
Перший і такий, що залишається досі неперевершеним, із СРСР дослідник «І-цзін» （易经） та “Чжоу-І” （周易） Юліан Костянтинович Щуцький (1897-1938) за такого високого інтересу філософів та митців Європи до КЗ виділив 19 різних трактувань читачами цього такого таємничого твору в інших перекладах того часу (а їх вже було, включаючи і далекосхідні, на той час за 500), їх пістрявість: «1) ворожильний текст, 2) філософський текст, 3) ворожильний і філософський текст одночасно, 4) основа китайського універсалізму, 5) збірник приказок, 6) довідник політика, 7) політична енциклопедія, 8) тлумачний словник, 9) бактрийсько-китайський словник, 10) фалічна космогонія, 11) прадавній історичний документ Китаю, 12) підручник логіки, 13) бінарна система, 14)таємниця кубо-куба, 15) ймовірні тлумачення і комбінації «рис» і «різей», 16)фокусів ворожок, 17) дитячість, 18) марення, 19) ханьська підробка.»
Такий значний інтерес творчих людей всього Світу до літературного китайського пам’ятника, з однієї сторони, доказує спільність людства в тязі до прогресу і розвитку. Адже, в китайській КЗ, окрім філософських роздумів, є й зачатки й, мабуть, основи математичної логіки, бінарна арифметика й Булєва алгебра, теорія ймовірностей та зовсім абстрактні, й тепер, теорія семантичних мереж, множин, груп і таке інше. З іншої сторони, поява такого фундаментального наукового трактату в далекі (ветхі) історичні часи теперішньої цивілізації людства доказує на доісторичний міжцивілізаційний зв’язок (передачу знань) у Всесвіті людства. Адже поява КЗ – це заслуга не лише автохтонних далекосхідних етносів. Відомо, що ще в часи Трипільської культури, скіфської державності існували тісні зв’язки (духовні й матеріальні) далекосхідних етносів та індоєвропейських. Показовим тут є елемент філологічної археології. В часи колективного творення «Чжоу І» появилась і китайська причта «Учитель Вень-вана». Вень-вану, Царю Просвіченому (ХІІ вік до н.е.), що ніколи не був царем, а получив цей титул посмертно за свою велику освіченість, дослідники-інцзиністи приписують створення на основі триграм Фу Сі (міфічному першому государю Піднебесної) повної й семантичної таблиці шестиграм (тому її в сучасних термінах можна назвати Матрицею) та систематизацію відповідних народних афоризмів. От фрагмент цієї причти: «Вень-ван збирався на полювання, тому писар Тянь ворожив йому [на основі «І-цзіну», зі стеблами деревію] про його здобич. Він навіщував:
— Коли ви полюватимете на північному березі річки Вей, ви зустрінете велику удачу. Це буде не дракон в якому-небудь зі своїх ликів, і не тигр, і не величезний ведмідь. Згідно з пророцтвом, ви знайдете там шляхетного [князя, ксая] гуна, якого Небо послало вам учителем. Якщо він стане й буде вашим радником, то наступить процвітання, і благодать пошириться на три покоління правителів Чжоу.»
Згідно цієї та інших причт Тай [ксай, тобто скіф] Ґун навчив Вень-вана [можливо в подальшому вже й – «І-вана»] як із простої тоненької мотузки (нитки) виготовляти ловецьку плетінку… і, що головне, всього на основі практики сакральних в подальшому символів КЗ (шестиграми: №№ 29-30, 63-64). А слово «гун» в подальшій практиці Піднебесної імперії стало назвою титулу вельмож імперії, а потім і поширеним прізвищем （龚） в Китаї (і, до речі, в Німеччині є теж поширене прізвище – Huhn). А в українській мові, на жаль, лиш назва одежі –«гунька». Бо мабуть перестали швидко гунути до гурту, та й «важко, з шумом впали»… і ще «гунцвот» – «собачий син, шельма». Але ж, ще із індоєвропейського санскриту Ґуна (guNa – напис-звучання згідно Гарвард-Кіотського протоколу) це є «окрема частина (сталька, сталя чи нитка) мотузки»… а у теперішні часи – поняття індійської філософії, яке може означати вид, тип, якість, принцип, тенденцію.
А от про плинність ріки буття людини його закономірні природні (по незмінним правилам та законам Всесвіту) коловертні переміни фундаментально роздумував ще у древні часи і європейський (до сократівський) філософ Геракліт (535-475 р. до Р.Х.). Це його вислів із його трактату «Про природу» – Все плине, все змінюються. (дав.-гр. – Παντα ρει και ουδεν μενει.). І тільки китайська культура зберегла відомі людині нашої цивілізації ветхі закони Всесвіту «природних змін та перемін буття» у вигляді матриці шестиграм (гексаграм) І-цзину.
Що ж таке шестиграма у КЗ (в європейських перекладах, і на російській – із латинським звучанням – гексаграма)? Це символ ( а їх у КЗ є 64 = «2» в шостій степені) який намальовано (викарбовано) шістьма рисами, наприклад:
Нумерація рис в кожній шестиграмі йде знизу, причому: перша називається «першою» або початковою, а остання (шоста) риса завжди називається «верхньою». Суцільна риса символізує поняття Ян, а переривиста – Інь, а в текстах коментарів відповідно: світло та пітьма, В коментарях для трактувань мантики шестиграм такі риси обзиваються: «дев’ятка» чи «шістка» (по аналогії з малюнком символу «великої межі» : 
чи: 
та з традиційним для древнього Китаю обчисленням в практиці ворожіння з допомогою КЗ символа (рис ситуації долі) по кількості вибраних стеблин деревію або при киданні монет (трьох – де «орел» це «3», а «решка» це «2») та її типу (ян – 阳 чи інь –阴). А кожний із шести кидків монет дає максимальну суму – «9», а мінімальну – «6». Причому, риси, що є чіт (чіт – 2, 4, верхня) є інськими, а ті, що лишка (початкова, 3, 5) – є янськими.
В коментарях даної книги приймається мантична («ворожбнича») цифрова назва рис (6-шістка та 9-дев’ятка) – 
. Що стосується правил теперішньої двійкової (бінарної) системи числень «відкритої?» «тільки?» Готфридом Лейбніцем (1646—1716), то застосовуються відповідно знаки «0» та «1». Так, код шестиграми №1 із КЗ – «111 111» (зліва направо є код кожної риси, починаючи із нижньої), а шестиграми №2 – «000 000». Просвіт між нижньою та верхньою частинами коду символу шестиграми робиться для вказання на склад шестиграми із двох триграм – з яких й почалось творення системи шестиграм. Міфічним же творцем системи моделювання Всесвіту на основі восьми триграм вважається перший Володар (імператор, що правив в 2852-2737рр до н.е.) країни Піднебесся – Фу-Сі .
Філософські малюнки Всесвіту (небесного порядку) Фу-Сі виглядають ось так:
Схеми Фу-Сі
Вже пізніше графічну систему триграм Фу-Сі пробували «крутити», наприклад Вень-ван робив свої філософські прогнози на трохи іншій системі Фу-Сі, що тепер називається «пізній небесний порядок»:
Який, в свою чергу, вже будується на знаннях китайських мудреців того часу – п’яти стихій, що правлять у Всесвіті:
У інших етносів світу також є відображення загальної схеми кругообігу життя, що й по різному називається (Дерево Життя, Світове дерево, Дерево Сефірот), наприклад у Кабалі (קַבָּלָה), що стала тепер одною із самих дискусійних книг сучасного людства Дерево Сефірот має ось такий от вигляд:
Таке дерево легко трансформується у схеми приведені ще Фу-Сі:
Але ж, їх інтерпретація може бути зовсім різною – від позиції посіву Всесвітнього Добра до методів і схем повної кабали людства Всесвіту темними силами Зла.
Що стосується древніх українських традицій де Дерево Життя зафіксоване із споконвіку і в символах (наприклад: тризуб), і на вишиванках, … і в щедрівках:
Як ще не було початку світа,
То ще не було неба, ні землі.
А лишень було широке море,
А на тім морі явір зелений,
На тім яворі три голубочки,
Три голубочки раду радили:
«Як би ми, браття, світ поставили?
Ой ходімо, браття, аж на дно моря
Та там добудемо дрібного піску.
Той пісок дрібний посіємо всюди,
Та встане із нього свята землиця,
Та буде тамки золотий камінь,
З того каменя та буде сонце,
То буде сонце і місяць ясний,
Рум’яна зоря і звізди прекрасні».