| о¿о27.
假 痴 不 颠 |
[за шестиграмою №3 (Початкова скрута – 100 001)]
Удавати дурня не втрачаючи голови Базова притча В епоху Сун військовий отаман Ді Усян (1008-1057) отримав від імператора наказ утихомирити варварські племена на південних околицях імперії. Мешканці Півдня в ті часи були дуже забобоні і не починали ні одного діла без молитви їх богам. Щоб підняти дух воїнів, серед яких була значна кількість південних, отаман теж влаштував відправлення молебну і звернувся до них із такою молитвою: – Я не знаю, чи отримаємо ми перемогу або поразку. От сотня монет. Я підкину їх всі разом, і, якщо доля до нас лицем, то й вони впадуть всі лицевим боком зверху. Наближенні до Ді Усяна кинулись його відмовляти від цієї авантюри: – Ви не повинні так рискувати! – говорили йому. – Адже на кін ставиться бойовий дух всього війська. Одначе, Ді Усян, не звертав уваги на ці вмовляння, підкинув пригоршню монет і…всі вони впали лицем вверх! Все військо почало радісно гукати, цей рев пролунав на всю долину. Ді Усін звелів прибити кожну монетку цвяхом і накрити монетки шовковим серпанком. – Коли ми повернемось з перемогою, – сказав він, – я піднесу ці монетки як дарунок богам. Потім Ді Усян повів військо на південь і там одержав блискучу перемогу над бунтівниками. Коли вони повернулись до свого стартового табору, він звелів своєму наближеному зібрати ті ворожійні монетки і принести їх по оголошенню як жертву богам… Й тільки тоді слуга отамана і побачив…, що всі монетки мали два однакові боки! Афоризми: Краще удавати – Недотепу і нетям, Чим бундючитись, А бути безтямою Та навіженим дурнем. *** Як освітленні – Назавжди у спокої. Й не вказують ціль. *** Якщо все можеш, Показуй противнику, Що ти – не можеш. |
Коментарі:
Для даної стратегеми, в описі її ситуації, мабуть, більше всього підходить шестиграма №3 – Початкова скрута. Нижня триграма якої являє образ Грому, що розповсюджується, розчинюється у Воді (верхня триграма), яка трактується тут як дощові Хмари. А загальне же значення образу ситуації – Початкова скрута, всякого процесу, що зароджується, котрий ще не прийняв свої зримі форми. Вода, що находиться зверху віщає про небезпеку і повне виснаження первинного імпульсу дій, тим більше, що п’ята дев’ятка (янська риса на п’ятому «царському місці») вказує про вищість, перевагу сил супротивника. Тому, у даній ситуації, як і говориться у відповідному коментарі шестиграм, «не треба нікуди виступати», «благоприємна тільки стійкість». Тобто, належить, годиться, але приховувати свої дійсні наміри, й чекати благоприємного часу для їх реалізації сповна.
Ілюстрації:
Формула стратегеми, що є у її назві може бути і у інших текстах аналогічних висловів: «прикидатися божевільним», «косити під дурня», «розігрувати бовдура», «удавати себе невігласом», «прикидатися глухим та німим», «грати п’яного» і таке інше. Тобто ця стратегема охоплює і є методом – «хитрість, суттю якої є те, що розумний надіває на себе личину дурня чи невігласа». Тим самим хитрун користується шиллеровськими словами: «Навіженство, ти перебороло… і самі боги проти тебе не в силі устояти» (Шиллер, Вільгельм Тель). Поки не прийшла пора діяти, потрібно бути чвалом. Але в постійних роздумах, що нікому не виказуються, виношувати свої плани та готовитися до їх втілення, щоби потім «як грім серед ясного неба зненацька стрясти довкілля».
Якщо застосовувати цю стратегему проти недруга, то мета може бути різною: захистити себе, викрутися із дражливих обставин, виграти час, тишком скористуватися передишкою на кануні наступу. Коли удаєш із себе глухого та німого, невігласа, зображаєш неміч, необізнаність чи байдужість, доб’єшся того, що тебе перестають брати до уваги. Приховуєш все те, що може притягувати увагу супротивника, котрий нічого не підозрює, одночасно проявляєш себе ніби на долоні для того, щоб він увірував, що йому нічого остерігатися. Згинаєшся, щоб потім знову випрямитися. Навіть, коли у стані твоїх військ (у душі) царює порядок та спокій ти зображуєш розлад; находишся у повній готовності, а розігруєш безпечність; сміливий, а вдаєш боягузтво; ситий, а удаєш голодного; великий чисельністю, а виказуєш, що покинутий; здоровий, а вдаєш хворого; вже повність пробуджений, а вдаєш сонливого; знаєш когось, а прикидаєшся, що не знаєш; ведеш себе, що ніби й мухи не зобидиш, хоча на самому ділі все не так; щось знаєш, а удаєш невігласа; живий а прикидаєшся мертвим і таке інше. Симуляції самого різного типу повинні уколисати супротивника, щоби у нього склалося відповідне враження і він діяв потрібним вам чином.
Згідно пекінському досліднику стратегем Лі Біньяню, цю стратегему можна застосовувати для підготовки нового нападу «і-туй цю-цзінь» («відступити, щоб знову наступати») чи передачі противнику право першого пострілу, щоб потім перехватити ініціативу.
Безтолковість можна розігрувати вельми природно, а також доволі стримано, наприклад, у випадку загрози бути втягнутим у суперечку багатьох, коли підтримка однієї із сторін тільки зашкодить вам. Тоді удаєш телепня, невігласа, нічого не розуміючого, для того щоб суперечники згубили всякий інтерес до такого Дурня. І, навіть, якщо прийдеться говорити неправду, це зійде вам із рук. Тим самим, можна розраховувати, що вас залишать у покої.
Інший різновид безтолковості пов’язаний із тим, що на шляху до основної мети забрудненених не помічають і обходять їх якимось чином, щоби не возитися із ними. Тим самим виграється дорогоцінний час для концентрації зусиль по основній меті. Безтолковість, що розігрується, може складатися із того, що поводишся так, ніби не розумієш суті подій, наприклад коли від вас очікують якихось конкретних дій, котрих-би ви хотіли запобігти. Коли прикидатися несвідомим, можна протидіяти тому що відбувається без всяких загроз бути притягнутим до відповіді.
«У армії дві можливості позбавитися військового командира: непослушенство наказам чи безтолкове їх виконання. Обоє способів пускають в хід», – говорив віце-прем’єр російської влади Шахрай (1995), роблячи посилку у цьому зв’язку на Походження бравого солдата Швейка під час світової війни (Ярослав Гашек – 1883-1923). Своєю незвичною поведінкою можна ефективно внести і розлад, який би лив воду на ваш млин.
Коли же перед вами розігрують бовдура у всіх можливих іпостасях, то вже старайтеся не «губити голови»:
– не дійте бездумно, ще Сунь-цзи попереджував: «хто…легковажно відноситься до супротивника неодмінно сам стане його добичею». А німецький письменник Еріх Кестнер (1899-1974) радить: «Будь дурнем, але із розумом. Чим дурніше, тим розумніше»;
– коли заколисуєш противника мнимою безтолковістю, неможна несподівано проявити бундючність чи старшинство. «Самозадоволене військо напевне буде розбитим » – попереджує Бань Гу (32-92) у своїй книзі «Книга Хань»;
– не пристало козакові проявляти легковажність і необережність. «Для отамана існує п’ять небезпек», – мовиться у Сунь-цзи, у тому числі «якщо буде шукати смерті, він може швидко загинути… якщо він черезчур запальний, його легко можна розсердити»;
– сама безтолковість повинна бути вивіреною до дрібничок, бо нерідко при такій грі частіше видають себе не значні, а незначні промашки.
Якщо замість безтолковості хотять себе показати людиною високого інтелекту, то це можна зробити без всяких угроз: «Варто просто нічого не говорити, всі будуть думати, що це ознака високого коефіцієнту розумового розвитку – IQ » (Берт Рейнольде, американський актор, 1998). Одначе, часто розіграші розуму можуть обернутися дурістю. Все ж не слідує забувати слова Конфуція: «То, що ти знаєш, рахуй тим, що ти знаєш, а то, чого не знаєш, рахуй тим, чого ти не знаєш. Це і є істинним знанням» («Лунь юй»).
Мниму безтолковість завдяки різних викрутів можна виставити дивовижно достовірною, наприклад:
– коли ваша поведінка є відповідною із очікуваннями й жаданнями супротивника, для чого вам, звісно, треба знати, що йому потрібно. Всякий розраховує на здійснення своїх жадань. І коли таке трапляється, від радості, звичайно, буває ніколи впевнитися, чи все тут чисто. Якщо точно співвідносити свою поведінку із тим, на що розраховує супротивник, його легко можна обдурити. Наприклад, хтось хоче що-небудь зробити, коли він не зустрічає спротиву чи перечення, треба просто зберігати рівнодушний спокій, і супротивник цим вже задоволений. Тоді ви, ні в чому не запідозрені, реалізуєте свої замисли, що розстроїть те, до чого приступив ваш супротивник;
– коли ви чините у точній відповідності із жаданнями супротивника, але за його розрахунком, то, по результатам, він пошиється у дурні. У Китаї подібний спосіб дій іменують: «йти на зустріч побажанням противника, але в дійсності протидіяти його намірам» («шунь ці і ер ни ці чжі»);
– коли, при відповідних обставинах, приходиться діяти всупереч здоровому глузду, щоби вас сприйняли за дурня. В цьому випадку стратегема 27 розігрується, як що не є самим натуральним чином. Коли суперник Пан Цзюань (ІV в. до н.е.) вирішив згубити його, сунь Бинь притворився безглуздим, з’їв на очах Пан Цзюаня гівно, що було йому піднесене за столом. Це впевнило Пан Цзюаня у божевіллі Сунь Биня і помогло йому вижити. Пізніше йому вдалося утекти до уділу Ці і пізніше помститися Пан Цзюаню.
Якщо хочуть зберегти таємницю від противника, потрібно як можна менше розповсюджувати її і серед своїх. Допомогти у цьому може теж стратегема 27. У багатьох китайських книжках про стратегеми у розділах, що відведені цій стратегемі, приводиться слідуючий вислів: «Першоосновою всякої стратегеми є хитрощі, закладом її успіху – утаємниченість, згубою – дочасне її розкриття». Якщо утаємниченість є обов’язковим для всякої стратегеми, то ця стратегема (27) і є базовою основою кожної стратегеми. Адже зовсім не обов’язково, коли йдеш на хитрощі, відкривати кожному, що він є задіяним у застосуванні стратегеми. «Можна залучати людей до хитрощів, і не оповіщати їм про це», – радить Лі Вуй-гун (571-640), автор класичного військового трактату танської пори (618-907), імператору Тай-цзуну (правив 627-649).
Багато хто тепер, роздумує: – «А які же стратегеми використовує сучасний, Китай, що так впевнено стає світовим гегемоном?». Хоча вищі китайські політики весь час виголошують про іншу свою мету: «Ми повинні бути завжди смирними та обачними, ніколи не задирати носа» (Мао Цзедун, 1957); «Китай послідовно бореться проти гегемонізму» (конституція КНР 1982 р.); «Не гарячкувати та вичікувати сприятливих обставин – у ніякому разі не бути на перших ролях» (Ден Сяопін, 1989); «Китай проявляв здержаність і ніколи не прагнув головувати у міжнародних ділах» (Ден Сяопін, 1990). Мабуть і сучасний Китай застосовує всі вірогідні стратегеми (а значить і цю стратегему 27, що є основою всіх стратегем) і йде своїм шляхом згідно думок «Дао дзцзин» ( що висловлені декілька тисячоліть назад Лао-цзи): «39… Незнатні є основою для знатних, а низьке – основа для високого… 66. Ріки і моря можуть володарювати над рівнинами тому, що вони здібні текти до низу. Тому вони володіють рівнинами. Коли мудра людина бажає звершитись над нарідом, вона повинна ставити себе нижче інших. Коли вона бажає бути впереді людей, вона повинна стати позаді інших».
Знісся і Ісус Христос у своїй великій самопокорі!