<№21>
100 101
噬嗑 Ші хо. [Стиснуті зуби. Звершення.]
Сприяє <тому, щоб> скористатися розбратом.
I. На початку дев’ятка.
<Коли> надівають колодки, гинуть пальці на ногах.
– Огуди не буде.
II. Шестірка друга.
Вирви очеревину; знищ ніс.
– Ганьби не буде.
III. Шестірка третя.
Вирвеш закостеніле м’ясо, <але> зустрінеш отруту.
– Невеликий жаль. Огуди не буде.
IV. Дев’ятка четверта.
Вирвеш м’ясо, присохле до кістки. Отримаєш металеву стрілу.
– Сприятлива стійкість в утрудненнях. Щастя.
V. Шестірка п’ята.
Вирвеш усохле м’ясо. Отримаєш жовте золото.
– Будеш стійким в небезпеці – Ганьби не буде.
VI. Вгорі дев’ятка.
Покладеш колодку <на шию (?)> і знищиш вуха.
– Нещастя.
Коментарі:
Здавалося би, попередня ситуація така, що усі сили, що беруть участь в ній, вартують в такому гармонійному взаємовідношенні, що неможливо нічим порушити це благодійне “споглядання“. Проте, як повна досконалість навряд чи буде споглядальне досяжною, бо навіть ця ситуація схильна до закону мінливості. Вона змінюється в тому відношенні, що починають набувати значення опозиційні елементи. А для того, щоб виправити це – їх руйнівну діяльність, потрібні абсолютно активні заходи. Як абсолютно чужі, ці опозиційні елементи, уклинюючись в органічну цілісність цієї ситуації, можуть бути сприйняті двояко: або як щось чуже цій ситуації і тому із її точки зору – пустопорожнє, не існуюче, але щось, що своєю порожнечею порушує монолітність самої ситуації, або ж як щось існуюче і таке, що заважає з’єднанню елементів, споконвічно властивих цій ситуації. Як би то не було, чуже заважає єдності і повинно бути знищено. Образ “стиснутих зубів” виражає, по-перше, відновлення порушеної єдності, і, по-друге, руйнування того, що потрапляє між зубами (у жорно долі) . Тільки таке активне очищення від чужого приводить розвиток до просування вперед, до звершень. І якщо тут ще не можна говорити про остаточне знищення чужого, то все ж ситуації сприяє обмеженню свободи шкідливо діючих елементів.
У переносному розумінні це прикладається і до процесу пізнання, до того саме моменту, коли до нього домішуються непотрібні і чужі поняття, що кореняться в минулому досвіді і недомислах, у той момент, коли від безпосереднього споглядання треба було перейти до самого пізнавального акту. Ці поняття, що заважають, мають бути пригнічені. І в тексті сказано:
Стиснуті зуби. Розвиток. Сприятливе застосування в’язниць.
1 ___
При пригніченні негативних і чужих елементів слід прагнути примітити їх вже на самому початку, коли їх дія ще лише трохи розвинена. Це однаково і для практики, і для пізнання.
У пізнанні ці чужі елементи – раніше засвоєні поняття, що не мають відношення до пізнаваного знову і лише відволікають від нього, не можуть бути кориговані з ще не завершеним новим актом пізнання, але можуть бути усунені завдяки свідомості, сформованій, як і вони, у минулому. Усе чуже має бути відразу ж усунене, перш ніж воно придбає силу, достатню для активного опору. Ця позиція – лише початок усього процесу, тут чужі елементи ще не зміцніли, але вже – «Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить». Крім того, як це символічно виражено світловою лінією, що правильно займає належну позицію (непарну), людина в такому положенні має достатні сили і можливості для того, щоб вчасно утриматися від негативного вчинку, “надіти на ноги колодки і придавити пальці на ногах“, щоб не піти по невірному шляху до звершень. Саме у цьому образі цю думку виражає текст:
На початку сильна риса. Надінь колодки і придави пальці на ногах. Огуди не буде.
2 _ _
Хоча чуже ще і не остаточно зміцніло, воно вже може чинити опір. Нехай воно ще слабке і виражене в образі м’якого м’яса, але крізь нього необхідно вже прогризатися – “вчепитися зубами в м’яке м’ясо“. Проте, хоча це і неважко, тобто неважко подавити зло, що лише початкує в своїх діях, воно все ж чинить несподіваний опір: якщо вчепитися зубами і у великий шматок м’якого м’яса, то воно придавить ніс, і дихати (жити) буде важко – «Їж зубами, а придержуй губами». Проте і тут справи ще можна виправити, бо виступає вже гармонійно діюче нове пізнання, а провина ще недостатньо утверджена Символічно це виражено тим, що друга, парна, позиція зайнята слабкою, податливою рисою, в тексті це виражено так:
Слабка риса на другому [місці]. Вчепишся зубами в м’яке м’ясо. [Воно] придавить твій ніс. Ганьби не буде.
3
Якщо на попередній ступені податливість і слабкість ще і допустима, то тут, на напруженій позиції кризи, вона, символізована слабкою рисою, що неправильно займає непарну, світлову позицію, вже суттєво мішають подоланню зла – «В мені сидиш, а мені добре не зичиш!». Якщо на першій позиції положення могло бути врятоване раніше накопиченим досвідом, то тут він виступає вже як щось застаріле, як отрута. Положення, що змінилося, виражене у відповідно змінених образах. Проте ця позиція – лише позиція кризи, але ще не загибелі, і в тексті вказано на не безвихідність положення таким чином:
Слабка риса на третьому [місці]. Вчепишся зубами в закостеніле м’ясо. Зустрінеш отруту. Невеликий жаль. Ганьби не буде.
4 ___
Дія чужого стає все сильніше, вона змішує грані між добром і злом. Потрібні велика внутрішня стійкість і сила (її наявність символізована сильною рисою), для того, щоб привести положення до щасливого результату. Тут не так важко напасти на зло, наскільки важко залишитися незачепленим ним. Не так важко мисливцеві, вистріливши в здобич, ранити її до кістки, як важко тоді витягнути стрілу. Не важко прокусити м’ясо, що наросло на кістці, але чи не буде із зубами того ж, що було із стрілою мисливця, що поранила здобич до кістки? Щоб цього не сталося, потрібна вже вказана стійкість. Тому в тексті сказано:
Сильна риса на четвертому [місці]. Вчепишся зубами в м’ясо при кістці, [щоб] добути металеву стрілу. Сприятлива стійкість в утрудненнях. Щастя.
5 _ _
Негативні дії тут зміцніли вже настільки, що в контексті інших образів вони виражені в образі усохлого м’яса: те, що має б бути податливо-м’яким – м’ясо, – стало висохлим і жорстким. Але потрібно врахувати, що п’ята позиція, благоприємна в шестиграмі для зовнішнього прояву усього процесу, символізує найслушніший момент усієї ситуації. Тому досягнення тут можливі, і вони виражені в образі “жовтого золота” («Жовтий, як жовток»). Про символіку жовтого кольору вже було сказано в другій шестиграмі, тому тут її пояснювати надмірно. Потрібно ще тільки згадати, що в цих умовах активного подолання зла дуже скрутне стійке збереження досягнутого. Проте тут може вистачити сил і на подолання цих труднощів, про що свідчить і наш текст:
Слабка риса на п’ятому місці. Вчепишся зубами в усохле м’ясо. Добудеш жовте золото. Стійкість – жахлива. Ганьби не буде.
6 ___
Ця позиція – максимальний розвиток зла, відсталості. Воно охоплює усю людину доверху. Точно колодка надіта згори на шию і притискує вуха так, що людина вже не почує ніяких напучень. Єдиний вихід з положення – це присікти зло на більш ранніх ступенях. Якщо ж ситуація доведена до цієї позиції, то в ній людина вже не буде схильна до виправлення. І текст говорить із строгою категоричністю:
Вгорі сильна риса. Накладуть колодку [на шию]. І придавить [вона] вуха. Нещастя.