<№18>
011 001
蛊 Гу. [<Виправлення> Псування. Первинне звершення.]
Сприятливий брід через велику річку.
<Будь пильний> за три дні до початку і три дні після початку.
1. На початку шестірка.
Виправлення зіпсованого батьком.
– Якщо є син, то покійному ганьби не буде. <Хоча і> небезпечно, <але>, врешті-решт, – щастя.
2. Дев’ятка друга.
Виправлення зіпсованого матір’ю.
– Неможлива стійкість.
3. Дев’ятка третя.
Виправлення зіпсованого батьком.
– Буде невелике розкаяння. Не буде великої огуди.
4 Шестірка четверта.
Вільне відношення до зіпсованого батьком.
– Виступивши, побачиш жаль.
5. Шестірка п’ята.
Виправлення зіпсованого батьком.
– Потрібна хвала.
6. Вгорі дев’ятка. Не служи ні панові, ні князеві.
– Звелич і прослав свою справу.
Коментарі:
Ідеограма, якою позначається це поняття, зображує собою чашку, в якій, тому що нею давно не користувалися, завелися черв’яки. Так зображується поняття псування. Але воно розуміється і в переносному значенні слова : мир і спокій, які занадто довго сковували відсталою сплячкою країну, призводять до процесів псування і «загнивання» (розкладу) в ній. Так і атмосфера того, що радісним послідувало допустима лише на якийсь час. Коли ж наслідування (комусь, чомусь) затягується, тоді починається процес розпаду (псування).
Так і в пізнанні, коли вже відчуваються перші результати, людина, з легкістю може зупинитися у подальшому пізнанні, а може і не помітити, що подальший пізнавальний процес спотворюється впливом колишніх звичних, але неправильних представлень. Врешті-решт, їх домішка починає позначатися з такою силою, що для усієї ситуації стає характерним таке псування пізнання, а не воно само. Але усе вищевикладене лише одна сторона справи. Інша ж полягає в тому, що ця ситуація – це не лише псування, але і виправлення доведеного батьками до псування. Тож, тут псування – лише початкова стадія для виправлення псування, виправлення, на яке чекає подальший розвиток. Умови сприяють цій справі, хоча вона і важко дається, і небезпечна, як “брід через велику річку“. Але незважаючи на це, тут потрібні повна обдуманість дій і активне зміцнення досягнутих результатів. Тут, як говорить Оу-і, “потрібні три дні для попередньої підготовки себе [до дії] і три дні для наступного закріплення [його результатів]”. Тому і в тексті ми знаходимо:
[Виправлення] псування. Первинний розвиток. Сприятливий брід через велику річку. [Будь пильний] за три дні до початку і три дні після початку.
1 _ _
Всяке псування – це результат не одного дня, воно має причину і може з’явитися після багатьох поколінь, якщо вони були недбайливі в якому-небудь відношенні – «І трястя не бере без причини». Тому тут, упродовж опису усього процесу, постійно говориться про те, що зіпсовано предками і виправляється нащадками – «Від доброго коріння, добрий відросток; від доброго батька, — добра й дитина». Така думка отримала особливий розвиток в класичній країні культу предків – у Китаї. Увесь сенс буття сина – виправити те, що зіпсовано батьком – «Нещастя в дітях — нещастя в літах». Але на першій позиції мається на увазі ще неглибоке псування, тому, незважаючи на небезпеку положення, результат можна чекати щасливим – «Всяка птичка своїм носиком (дзюбом) живе». Ось чому в тексті сказано:
На початку слабка риса. Виправлення зіпсованого батьком. [Для цього] є син. Предкам не буде ганьби. Небезпека, але, врешті-решт, – щастя.
2 ___
Друга позиція – це вже значне псування, більш інтенсивний процес, а – «Де господар не ходить, там нивка не родить». Виправлення тут ускладнене тим, що друга позиція, як парна, схильна до пасивності, а для виправлення потрібна активність. Крім того, тут при виправленні провин матері встає внутрішньо суперечлива проблема: почуття обов’язку вимагає виправити провину матері, але почуття любові до неї не допускає втручатися в те, що нею залишено – «Не знаєш з котрого боку зайти». І все-таки це положення небезвихідне. Для нього тільки потрібна велика активність. Її наявність символізована тим, що ця позиція зайнята активною, сильною рисою. Якщо ця активність приведена в дію, то виправлення можливе, виправлення, яке було би неможливим, якби людина залишилася стійкою, але, при цьому, залишилася би нерозумною і млявою серцем – «Отак чумак дочумакувався». Тому і в тексті читаємо.
Сильна риса на другому [місці]. Виправлення зіпсованого матір’ю. Не можна бути стійким.
3 ___
Тут положення відрізняється від передуючого тільки тим, що при нім вже зовсім неможлива та млявість і обережність, з якою можна було ще діяти на попередній позиції. Тому і дія тут може привести до деякого розкаяння в ній – «Коль б чоловік знав своє нещастя!». Проте необхідність виправлення псування, основний зміст усієї ситуації, – тут найважливіше, і, незважаючи на деяку ускладненість процесу, він не матиме поганого результату. Тому в тексті говориться:
Сильна риса на третьому [місці]. Виправлення зіпсованого батьком. У дрібницях буде розкаяння. Не буде великої огуди.
4 _ _
Основний сенс четвертої позиції – самовіддача, бо тут вже здійснений перехід від внутрішнього до зовнішнього, від себе до іншого. У цій ситуації це означає відмову від своєї діяльності (від виправлення) і віддачу себе оточенню але в нім і – псування («Біда (напасть) не по лісі ходить, а по людях»),. Тому тут лише збільшується псування, допущене предками, і краще утриматися від діяльності й перечекати деякий час («За сон і за пригоду не хапайся»), бо якщо, навпаки, виступити, тобто проявити свою діяльність, що лише посилює псування, то про це доведеться пошкодувати, коли наступить пора, більш прихильна для діяльності – «Якби знав де знайду, то б туди пішов; а як би знав де загублю, то б туди не йшов». Тому текст застерігає:
Слабка риса на четвертому [місці]. Посилювання зіпсованого батьком. Якщо виступиш, то відчуєш жаль.
5 _ _
П’ята позиція – позиція максимального розкриття внутрішніх сил і здібностей назовні. Тут об’єднуються усі позитивні досягнення попередніх позицій. З цієї позиції найлегше управляти усіма носіями позитивних сил. Саме в даний момент можлива похвала їм. Тому лаконічний текст говорить тільки:
Слабка риса на п’ятому [місці]. Виправлення зіпсованого батьком. Потрібна хвала.
6 ___
Верхня позиція – це момент, коли відступає на задній план специфіка цієї ситуації. Якщо усі риси, що були раніше, символізують ту або іншу участь у виправленні псування, то ця позиція не має відношення до самого псування і через це не бере участь в її виправленні. Тут людина не бере участь в житті інших людей, що на мові “Книги змін”, пам’ятника феодальної епохи, називається не служити володареві. Вона уже – вище за життя держави, вже – «Був у бувалицях». Вона сама може себе прославити і оцінити свої справи. Тому і в тексті читаємо:
Вгорі сильна риса. Не служи володареві. Звеличиш і оціниш свою справу.