<№14>
111 101
大有 Та [Володіння (Володіння великим) Первинне звершення.]
1. На початку дев’ятка.
Немає зв’язку з шкідливим.
– Не те щоб була ганьба, <але якщо> потрудишся, то огуди не буде.
2. Дев’ятка друга.
Велика колісниця – для вантажів.
– Є, куди виступити. Хули не буде.
3. Дев’ятка третя.
Князеві потрібно проникнути до сина неба.
– <У такому разі> нікчемні люди не зможуть здолати <його>.
4. Дев’ятка четверта.
<Якщо> не буде у тебе розкоші, <то> хули не буде.
5. Шестірка п’ята.
Така правдивість. <У ній будеш> пов’язаний <з усіма, будеш> сильний.
– Щастя.
6. Вгорі дев’ятка.
Від неба благословення цьому.
– Щастя. Нічого несприятливого.
Коментарі:
Після знищення занепаду і заснування спільної дії однодумців усе опиняється в їх руках, в руках громади. Вони спільно мають велике. Тому ніякі перешкоди на їх шляху розвитку неможливі, і їх розвиток йде так, як воно спочатку задумане. Це виражено і в символіці шестиграми, де п’ята слабка риса є центром тяжіння усіх інших рис. Вона володар їх усіх. Це і є володіння великим, тобто усіма елементами світла. Вони діють усі спільно, тому, як і в попередній ситуації, сумісність дій тут особливо підкреслюється. Але тут розглядається лише самий момент такого великого володіння, без вказівки на сили і якість, що виникають і необхідні на цій ступені. Одна з таких якостей, як етично необхідне – “поступливість” – буде розглянуто окремо в наступній шестиграмі. Тут же йде мова лише про те, що в цій ситуації, незважаючи на її сприятливість, все ж потрібна повна активність. Вона потрібна як з боку володаря, так і з боку його великих володінь. Тільки тоді в конкретних умовах окремих позицій може відбуватися те, про що говорить основний текст шестиграми:
Володіння великим. Первинний розвиток.
1 ___
Володіння багато-чим викликає побоювання в тому, що це зажадає занадто великих і різносторонніх зв’язків, між якими можуть виявитися і зв’язки із тим, що завдає збитку. Звичайно, така відсутність спілкування із шкідливим не заслуговує на осуд, але повна бездоганність і на майбутнє досяжна лише у тому випадку, якщо поставити перешкоди навіть самій можливості спілкування з шкідливим. Здійснення залежить від розвитку того, кого це стосується. На перших східцях створення таких перешкод зводиться до системи заборон. Але вони відпадають по відношенню до того, хто вже досяг ідеальної чистоти. Шкідливий вплив на нього не може бути зроблений, навіть якщо він спілкується із найнижчим і із перерозвиненим. Ці впливи обмежені вже через його чистоту. Проте текст без розмежувань говорить про це:
На початку сильна риса. Відсутність зв’язків із шкідливим – не ганьба. [Постав їм] утруднення, і тоді хули не буде.
2 ___
У внутрішньому апогеї володіння великими досягненнями на перший план виступає можливість найширшого засвоєння сприйманого матеріалу. Символічно це виражається в правильній відповідності внутрішнього (друга риса) і зовнішнього (п’ята риса). Цим визначається і можливість експансії дії – «Божих сил не можна вгадати». Звичайно, це не дається автоматично, а вимагає розвитку деякої культури свідомості; для недостатньо розвиненої людини так само, як для людини, що пішла у своєму розвитку вперед, потрібна діяльність, спрямована на благо іншим людям, бо – «Бог нерівно ділить: жде щоб самі ділились». Тільки при цьому досяжне те, що виражено в наступному образі тексту:
Сильна риса на другому [місці]. Велика колісниця – для того, щоб [її] навантажити. [Їй] є куди відправитися. Хули не буде.
3 ___
Спільність дії, про яку говорилося у вступі, тут особливо потрібна. Символом такого узагальнення багатьох людей в древньому Китаї мислився князь. Навіть само слово “князь”(«ксай») – гун – зберегло не менш значиме значення “спільний, загальний“. Тільки за наявності цієї якості тут можливо рух вгору – «Бог все дає, як сам знає». Але при такому сходженні людини недостатньо розвиненої – етично нікчемної – може із-за радості і егоїстичної насолоди підйомом відхилитися від наміченої мети, але треба пам’ятати, що – «Бог не трубить, коли чоловіка губить». У цьому позначається положення кризи, помітне навіть в такій сприятливій ситуації. Тільки цілком досконала людина може не загинути від цієї радості, що насувається на нього – «Від Бога нігде не сховаєшся». Для пересічної людини тут потрібне особливе тренування розуму, яке не під силу етично відсталій людині. У цьому сенсі доводиться розуміти слова тексту:
Сильна риса на третьому [місці]. Князеві потрібно стати сином неба. Нікчемним людям це неможливо.
4 ___
Якщо третя позиція, як правило, виражає кризу переходу від внутрішнього до зовнішнього, то четверта позиція виражає вже занурення в зовнішнє, в “інше”. З цим необхідно пов’язаний деякий настрій зречень, який можна угледіти при уважному вивченні усіх текстів четвертої позиції. Отже, це досягається, лише герменевтикою (наукою тлумачень), а не із коментаторської літератури. Проте і кращі коментатори смутно усвідомлювали цю закономірність тексту і на своїй мові відповідно виражали її. Найбільш опукло це в застосуванні до цієї шестиграми у Оу-і, одного з тих, що найвдумливіше тлумачить КЗ. Загалом, якщо розмежувати прийнятність цієї шестиграми до людини, лише початкуючої свій пізнавальний шлях, і до людини, що досягла на цьому шляху досконалості, він тут, незважаючи на їх відмінність, по-різному говорить про одне: про той ідеал, який в історії буддійської філософії виразився в основному вченні “махаяни”, – в мотиві самовіддачі в ім’я інших. Це протиставляється егоцентричному розвитку школи “шраваків” і пратьєкабудд”. Допускається, що і ці школи приводять до пізнання істини, але лише через самозречення можливо піднятися до істинного пізнання її. Ця думка нашого коментатора нагадує формулу Гете : “Das Was bedenke, mehr bedenke Wie” (Звичайно, треба обдумати «Що», але ще більше треба думати «Як»!). У ситуації володіння великим, звичайно, можливо досягти пишноти в особистих володіннях («Цур тобі, пек тобі, як запишався, що в новую свитку прибрався! »), але на позиції самозречення необхідно відмовитися від особистого володіння заради спільності володіння бо – «Бог довго жде, та тяжко карає». Тільки так тут досяжна бездоганність, про яку говориться в тексті, і “ясність”, якою вона парафразується в цьому четвертому шарі неба людини – «Від серця до неба шляху не треба». У тексті читаємо:
Сильна риса на четвертому [місці]. Заперечуй свою пишноту. Хули не буде.
5 _ _
Ця позиція виражає положення, в якому вільно, без примусу себе до чого-небудь людина проявляє з найбільшою очевидністю істотність усієї ситуації. Це – положення, в якому вона в повній правдивості володіє багато-чим (великим). Саме тут їй доступне також і найінтенсивніше спілкування з іншими людьми. Але вони могли б зловживати цим, коли б не інше, абсолютно необхідне для людини в такому положенні. Це його сувора суворість. Так, направляючи людей, він володар володіння, висуває кращих з них і пригнічує усе погане в них – «Вільно Богу, і зв’язавши у рай вкинути». Таке очищення потрібне для досягнення наступної ступені, на якій повинні зникнути грані соціальної ієрархії. У короткій формулі виражає це текст:
Слабка риса на п’ятому [місці]. У такій правдивості [будь] товариський і строгий! Щастя.
6 ___
Тяжіння усіх попередніх позицій до п’ятої було забарвлене загальним тоном підйому до вищого, бо тільки – «Бачить Бог з неба, що кому треба». Проте і шоста позиція представляє тут силу, яка, незважаючи на висоту свого положення, схиляється перед нижчою, але в цій ситуації головною є сила п’ятої риси. “Важко дається це людині, тому небо повинне неодмінно допомогти їй в цьому“, – вигукує з приводу цього тексту Ітó Тóгай. І текст майже багатослівний, що, взагалі то, є чужим “Книзі”, підкреслює вдалість цього положення, в якому вже намічається зачаток ситуації, вираженої в наступній шестиграмі Упокорювання. Текст тут наступний:
Вгорі сильна риса. Само небо благословляє на це. Щастя. Нічого несприятливого.