<№28>
011 110
大过 Та го. [Перерозвиток великого.]
Крокви прогинаються.
Сприятливо мати, куди виступити.
Звершення.
I. На початку шестірка.
Для підстилки користуйся білим очеретом.
– Огуди не буде.
II. Дев’ятка друга.
На висохлій тополі зростають бруньки.
Стара людина отримує цю дівчину в дружини.
– Нічого несприятливого.
III. Дев’ятка третя.
Крокви прогинаються.
– Нещастя.
IV. Дев’ятка четверта.
Крокви прекрасні.
– Щастя. <А якщо> що-небудь інше, <то буде> жаль.
V. Дев’ятка п’ята.
На висохлій тополі зростають квіти.
Стара жінка отримує цього служивого чоловіка.
– Ганьби не буде, хвали не буде.
VI. Вгорі шестірка.
При тому, що перебрів <зайдеш так глибоко, що> зникне тім’я.
– Нещастя. Ганьби не буде.
Коментарі:
Для того, щоб зрозуміти цю шестиграму, недаремно звернути увагу на її зовнішній вигляд. Нижня і верхня риси в ній слабкі, усі інші – сильні. Вона точно вказує на якийсь предмет, у якого сила зосереджена на усьому протязі, окрім границь, які позбавлені цієї сили. Це, згідно з коментаторською літературою, образ балки чи крокви, прогнилої на обох кінцях. Попереднє положення могло бути охарактеризоване відомим застоєм, бо усі риси там тяжіли назад до першої. Всякий застій призводить до того, що навіть в самій мирній обстановці народжуються зачатки майбутньої смути. Чи буде це узято в чисто зовнішньому образі або буде перенесене на діяльність завойовників – скрізь ми бачитимемо одне і те ж : вада, що зароджується від бездіяльності, від застою. Цей застій відображений в образі кінців балки, крокв чи стропил. Тому в тексті тут не раз зустрічається образ крокви. Суттєво, що ця ситуація є несприятливою, і тому єдине, що може рекомендувати “Книга змін”, – це якнайскоріше вийти з неї. У цьому – сенс того, що тут сприятливим є те, що маєш – куди виступити. Текст говорить:
Надмірний розвиток великого. Крокви прогинаються. Сприятливо мати, куди виступити. Звершення.
1 _ _
Коментатори звичайно розглядали шестиграми і з боку їх просторового розташування. Тому у багатьох випадках нижня риса символізує що-небудь, що знаходиться внизу. Так, наприклад, підстилка ложа може бути символізована нижньою рисою, фундамент теж може бути віднесений до нижньої риси. Тут нижня риса – слабка. Тому в перекладі мовою образів “Книга змін” говорить про м’який білий очерет, який береться для підстилки. Само собою зрозуміло, що слабка риса – м’який білий очерет – не може бути міцним і ґрунтовним фундаментом. Якщо людина перебуває в цій ситуації і займає саме цю позицію, то його може охопити переляк, що уся його діяльність побудована на недостатньо твердій основі. Але усе тут зводиться до того, щоб виступити з цієї ситуації, вийти з неї. Тому тут надмірно будувати благополуччя, не засноване на міцному фундаменті. Ось чому текст “Книги змін” прагне заспокоїти тривогу:
На початку слабка риса. Для підстилки користуйся білим очеретом. Огуди не буде.
2 ___
Уся шестиграма, що виражає перерозвиток великого, нагадує характерні якості верхньої риси. Це образ старості (і свідомості теж!), яка досягла усього і яка чекає тільки спокою, але ж тоді – «Із застарілого все лихо встає»; «І в старій печі дідько топить». Тут в образах “Книги змін” відбито поєднання такої старості з чимось, що несе нові імпульси здолання застою, бо ж – «Молода була — дурна була; стара стала – дурна стала». Саме ці нові імпульси, які виражені в бруньках на старій тополі, можуть привести до виходу з цієї, загалом несприятливої, ситуації. Тому “Книга змін” говорить в досить ясних образах:
Сильна риса на другому [місці]. На висохлій тополі зростають бруньки. Стара людина отримує цю дівчину в дружини. Нічого несприятливого.
3 ___
Вихід з цієї ситуації наступити повинен, але він повинен наступити не у лиху годину. Третя риса характеризує тут кризу виходу в зовнішнє, яка дещо ще передчасна. З іншого боку, образ, даний в “Книзі змін”, можна зрозуміти і так, що вихід з цієї ситуації для людини є ломкою, ломкою старого. Для ситуації це нещастя, убогість, загибель – «Хто має, той не дбає». Але це не означає, що ця ситуація є загибеллю і для людини, що проходить її. У “Книзі змін” виражена лише частина цих думок, збережених коментаторською літературою. Текст говорить тільки:
Сильна риса на третьому [місці]. Крокви прогинаються – нещастя.
4 ___
Четверта позиція, що цілком тяжіє до п’ятої, яка представляє максимальний розвиток цих якостей шестиграми, уся осяяна силами п’ятої. Тому і текст тут говорить про “пишність“. Проте не можна думати, що ця пишність може розумітися як щось позитивне, бо сама вона може прикувати увагу людини настільки, що вона зупиниться («Іч — мов таїться під лопушком! »), тоді як найосновніша вимога “Книги змін”, звернена до людини, що знаходиться в цій ситуації, це – вихід з неї, тобто вихід із застою, бо – «Не буде з псячого хвоста сита». Якщо людина віддасться чому-небудь іншому, окрім виходу з ситуації перерозвитку великого, то вона зупиниться на місці, не вийде з неї, і їй доведеться пошкодувати про упущений час. Виходячи з цих декілька суперечливих думок, текст говорить:
Сильна риса на четвертому [місці]. Крокви прекрасні. Щастя. [А якщо] що-небудь інше, [то буде] жаль.
5 ___
Той процес, який був намічений в другій позиції, оскільки вона стоїть відповідно до п’ятої, тут показується в його завершенні. Якщо там був образ бруньок, то тут даний образ квіток – «Голе і босе, а голова у вінку». Але сама п’ята позиція не тяжіє нікуди. Тому тут виступає образ байдужості «старого чоловіка». Правда, вона знаходить свого «старого чоловіка» служивим, але, який є дряхлим й тому виражене слабкою шостою рисою, і вони замикаються у своєму особистому житті, не звертаючи уваги на оточення їх. Це – задоволення, замкнуте в собі. Правда, задоволення це зароблене усім, що було зроблено на попередніх східцях. За нього ніхто не ганьбитиме, але і похвали людина, що стоїть в такій ситуації, не заслуговує, бо вона замикається в собі – «Великий чобіт на нозі, а малий під лавкою». Ось чому в тексті ми можемо прочитати:
Сильна риса на п’ятому [місці]. На висохлій тополі зростають квіти. Стара жінка отримує цього служивого чоловіка. Ганьби не буде. Хвали не буде.
6 _ _
Всяка надмірність призводить до загибелі. Загибель можна розуміти і як нещастя. Але оскільки жодна з ситуацій, виражених в шестиграмах, не може тривати вічно, то ця загибель виникає абсолютно природно. Тут шосту позицію займає слабка риса, і це символізує відсутність сил, необхідних на перехід, який треба зробити, тобто на перехід до нової ситуації. Тому тут особливо підкреслена загибель. Сама динаміка переходу може захлеснути перехідну людину. Але, як вже було вказано, це абсолютно природне положення. Тому “Книга Змін” говорить, що ніхто не наважиться осуджувати (ганьбити) людину, загиблу в цьому положенні. Іншими словами, в тексті ми бачимо: Вгорі слабка риса. При тому, що перебрів зникне тім’я. Нещастя. Ганьби не буде.