<№26>
111 001
大畜 Та чу. [Виховання великим. Сприятлива стійкість.]
Годуйся не лише від <свого> дому – щастя.
Сприятливий брід через велику річку.
I. На початку дев’ятка.
Буде небезпека.
– Сприятливо зупинити <свою діяльність>.
II. Дев’ятка друга.
У воза випали спиці.
– <..>
III. Дев’ятка третя.
Гонитва на хорошому коні.
– Сприятлива в трудності стійкість.
І ось, <якщо будеш> вправлятися в <застосуванні> бойових колісниць, <то> сприятливо мати, куди виступити.
IV. Шестірка четверта.
Захисна дошка теляти.
– Первинне щастя.
V. Шестірка п’ята.
Ікла вихолощеного вепра.
– Щастя.
VI. Вгорі дев’ятка.
Які можуть бути дороги на небі?
– Звершення.
Коментарі:
Попередня ситуація (життя без вад) являється тим часом, коли людина виробляє в собі свої кращі якості і нагромаджує свої заслуги. Якщо вона проведена правильно, то і людина може придбати величезні моральні сили. Вони-то, власне кажучи, і є тими великими, які і далі можуть виховувати людину. Але для цих великих моральних сил потрібний і великий об’єкт їх дії. Об’єкт цей має бути настільки широкий, щоб можна було вийти за межі тільки особистого. Тому найістотніше в цій ситуації – це вихід зі своєї вузької сфери. У попередній ситуації вже був досягнутий відомий синтез того, що пізнано, і пізнаваного знову. Але якщо цей синтез людина обернула б тільки на свою власну користь, то він позначив би тільки подолання своїх вад. Тут потрібно діяти так, щоб ця дія протягнулася і на інших людей, тільки тоді це діяння і може бути назване великим. З цього боку можна сказати, що тут мається на увазі не лише виховання великим, але і велике виховання, хоча ця інтерпретація й розходиться з інтерпретацією, даною у деяких інших перекладах. Тому в тексті ми бачимо наступне:
Виховання великим. Сприятлива стійкість. Годуйся [не лише від свого] дому. Щастя. Сприятливий брід через велику річку.
1 ___
Основна небезпека, що виникнула для людини на даній позиції, по-попередньому, як було в переднішій ситуації, – все глибше і більше працювати над накопиченням своїх моральних гідностей ради самого себе. Це особливо сильно помітно на першій позиції, тому що перша позиція характеризує буття людини в самій глибині свого внутрішнього життя. Тут більша всього небезпека залишитися у самому собі та не вийти (і залишитися зі своїми не вірними поглядами на дії інших людей соціуму, наприклад: – «Невістчина і плахта шкоду робить, бо невістки дома нема»). Але цьому (зволіканню виходу у соціум) треба положити кінець «За лучину, знайдеш причину», тільки тоді можливо досягнути позитивних результатів. В тексті ми читаємо:
На початку сильна риса. Буде небезпека. Сприятливо призупинити свою діяльність.
2 ___
Якщо перша позиція є тільки початок процесу в його розвитку усередині, то друга позиція – максимальний розвиток процесу в його внутрішньому аспекті. Але в цій ситуації, як ми бачили із загального вступу, це якраз зайве, бо для внутрішнього життя усе зроблено в попередній ситуації. Тому стійке перебування в ній призводить тільки до безпорадності – «Піду до церкви, але не буду молитися». Залишатися тільки в собі означало б не йти вперед – «Відхрестися від дідька, а збудешся гріха». У короткому, але виразному образі “Книга змін” виражає це:
Сильна риса на другому [місці]. У воза випали спиці.
3 ___
Третя позиція, що звичайно вказує на вихід із внутрішнього життя до діяльності зовні, як найбільше гармоніює із загальним сенсом цієї шестиграми, де ми бачимо як найістотніший вихід назовні. Звичайно третя позиція, саме через цю вішку своєї якості, буває позицією кризи, і в більшості випадків в “Книзі змін” на третій позиції ми знаходимо дуже строгі застережливі афоризми. Проте тут, де вихід назовні, що характеризує третю позицію, гармонійно поєднується із загальним виходом назовні, необхідним по сенсу цієї ситуації в цілому, тому, він є чимось сприятливим. Він, так би мовити, по-своєму: гармоніює з усією шестиграмою. Тому і в тексті ми знаходимо:
Сильна риса на третьому місці. Погоня на доброму коні. Сприятлива в трудностях стійкість. І от, якщо будеш вправлятися у застосуванні бойових колісниць, то сприятливим є – куди виступати.
4 _ _
Уся ця ситуація схильна для діяльності зовні. Тому ця зовнішня діяльність увесь час підкреслюється заспокійливими образами – «Не невістка, так невістчина плахта». Якби вона і була б деякою небезпекою, то “Книга змін” поспішає попередити, що тут в ситуації виховання великим небезпека дії із зовні не існує, вона може тільки мережитися – «Плюнь на мару!». Для того, щоб зрозуміти образ, в якому зашифрована ця думка в нашому пам’ятнику, потрібно згадати, що в древньому Китаї був звичай: для того, щоб зробити безпечними роги бика, надівали йому на роги особливим чином влаштовану дошку. Дошка ця надівалася на саме вістря рогів, і після цього вони не були такі страшні. “Книга змін” тут не говорить навіть про бика. Вона говорить про телятко, яке і без захисної дошки не страшне нікому, тим більше воно є чимось абсолютно безпечним, якщо й на нього надіта захисна дошка. Тому в тексті, не позбавленому відомої дотепності, ми читаємо:
Слабка риса на четвертому [місці]. Захисна дошка теляти. Первинне щастя.
5 _ _
Верхня триграма, що символізує зовнішнє, у свою чергу ділиться на два типи рис: перший – четверта і шоста риси, які, будучи зовнішніми, характеризують тільки зовнішню сторону діяльності зовні, і інший тип – п’ята риса, яка характеризує внутрішню сторону тієї ж діяльності зовні. Тому для того, щоб знову підкреслити тут безпеку у діях зовні, вибраний декілька інший образ. Якщо роги можуть розумітися як те, що щось стирчить назовні, то ікло більше може розумітися як зброя, що захована усередині тварини. Тому тут і говориться про ікла. Але щоб підкреслити безпеку і цих іклів, “Книга змін” говорить про вихолощеного вепра. Якщо вепр може бути страшний, то вихолощений вепр вже позбавлений лютої злості, бо – «На кого злість лізе — гірш ножа ріже». Ось чому в тексті ми знаходимо образ:
Слабка риса на п’ятому [місці]. Ікла вихолощеного вепра – щастя.
6 ___
На попередній позиції, власне кажучи, може бути досягнуто усе, що може бути досягнутим у цій ситуації (не зважаючи на ще деякі інертні сумління – «Як гріх на душі!»), і шоста позиція є лише перерозвитком. Якщо для усієї шестиграми характерний вихід назовні (і – «Не з сива, не з дива»), то надмірне продовження такого виходу назовні було б, власне кажучи, виходом в небо, але там немає ніяких доріг. Тому передбачається тільки подальший розвиток тих шляхів, які були вже намічені в попередньому, і тих шляхів, які намічаються в наступній шестиграмі, – 27-й. Тому і в тексті ми знаходимо:
Вгорі сильна риса. Які можуть бути дороги на небі?! Розвиток.