<№24>
100 000
复 Фе. [Повернення. Звершення.]
Виходу і входу не буде шкоди.
Друзі прийдуть – хули не буде.
Назад повернешся на свій шлях.
Через сім днів – повернення.
Сприятливо мати, куди виступити.
I. На початку дев’ятка.
Повернення не здалека.
– <Справа> не буде доведена до розкаяння. Первинне щастя.
II. Шестірка друга.
Прекрасне повернення.
– Щастя.
III. Шестірка третя.
Поступове повернення.
– Небезпека, але огуди не буде.
IV. Шестірка четверта.
Вірний рух. Самостійне повернення.
V. Шестірка п’ята.
Повноцінне повернення.
– Розкаяння не буде.
VI. Вгорі шестірка.
Повернення того, що помиляється.
– Нещастя. Будуть стихійні лиха і біди, <викликані самою людиною>. <Якщо> застосувати дію військом, <то>, врешті-решт, буде велика поразка. Для володаря такої країни – нещастя.
– Навіть до десяти років не можна робити каральні походи.
Коментарі:
Вже в самому зображенні цієї шестиграми символічно виражено її основне значення. Відомо, що рух окремих рис шестиграми вважається від низу до верху. Коли шестиграма Виконання, що складається тільки з тіньових рис, кінчає свою дію, її заміна відбувається через те, що до неї “приходить” (тобто вступає в неї знизу) одна світлова риса. Знову отримана шестиграма символізує той час, коли після найтемнішого періоду в році, після часу, передування зимовому сонцевороту, світло знову починає прибувати і настає повернення до світлої половини року. Спочатку це повернення світла ледве помітно: і в графіці єдина світлова лінія знаходиться в самому низу; вона покрита усіма силами пітьми. Але саме їй призначений подальший розвиток. При цьому її розвиток настільки неминучий, що сили пітьми не можуть їй перешкоджати. Навпаки, вони лише всіляко сприяють розвитку світла. Усі його дії протікають надалі без щонайменшої квапливості, бо квапливість була б тільки ознакою неприродності розвитку. Усі сили, як друзі, приходять тут на допомогу світлу, яке повертається на свій власний шлях розвитку. Рано чи пізно (хоч би через “сім днів“, що на мові “Книги змін” означає – “не відразу“) світло повертається до своєї дії, перерваної на якийсь час дією пітьми, і перед початком його розвитку усе сприяє його виступу. Концепція, що лежить в основі цієї шестиграми, та і в основі того, що вона поміщена безпосередньо після шестиграми Руйнування, – це те, що всяка ситуація, у тому числі і Руйнування, – процес, що протікає в часі, рано чи пізно приходить до кінця – «До Божого дару, з чортовими ногами». Мабуть, в мить, коли Руйнування кінчається, ніщо не може стояти до нього в тіснішому зв’язку, ніж Повернення. Бо якби навіть услід за Руйнуванням допустити будь-який інший процес, то все ж його вихідною точкою буде припинення руйнування і повернення до не руйнування, до творчої діяльності. Ось чому в тексті цієї шестиграми читаємо:
Повернення. Звершення. У виході і вході немає квапливості. Друзі прийдуть, і огуди не буде. Назад повернешся на свій шлях. І через сім днів – повернення. Сприятливо мати, куди виступити.
1 ___
Коли справа зіпсована ще трохи більше, тоді і повернення на вірний шлях не вимагає великих зусиль. Розглядаючи процес повернення, ми передусім можемо вказати на таке повернення не здалека. Для нього може і не потрібно особливий і новий акт пізнання. Досить і раніше накопиченого досвіду, бо помилки ще не зайшли настільки далеко, щоб викликати розкаяння. Незважаючи на таку малу витрату сил для повернення на вірний шлях на цьому етапі, це повернення все ж абсолютно повноцінне і може до кінця спокутувати досконалу помилку, що була допущена раніше – «І снується мені перед очі — як вдень, так вночі». А раз вона буде погашена сповна, то і “первинне щастя” не може бути нею затьмарене ні в якій мірі. Ось чому в тексті сказано:
На початку сильна риса. Повернення не здалека. [Справа] не доведена до розкаяння, [і тому] первинне щастя.
2 _ _
Але якщо помилка проникла і глибше, все ж і від неї ще можливо звернути – на правильну дорогу. Проте, для цього вже потрібне щось більше, ніж зусилля, описані на попередній ступені – «Свята Покровонько! Покрий мені головоньку — хоч кленовим листочком, хоч біленьким платочком». Гармонійна єдність свідомості, придбаній у минулому, і нового акту пізнання може тут привести до прекрасно проведеного повернення – «Чує щось душа, та мені не каже». Воно прекрасне саме через цю гармонію, яка символічно виражена в контексті цієї шестиграми і тим, що це друга, центральна позиція, і тим, що вона, парна, зайнята слабкою рисою, означаючи гармонійну відповідність сил і положення – «Бий дзвоне, бий, хмару розбий!». Тому лаконічний текст свідчить тільки:
Слабка риса на другому [місці]. Прекрасне повернення. Щастя.
3 _ _
Ця шестиграма – одна із сприятливих. Тому момент кризи тут протікає благополучно, проте навіть тут він чинить до деякої міри свій вплив. Тут вже неможлива та гармонія, яка була вказана на попередній ступені. Графічно це виражено і третьою, не центральною позицією, і дисгармонією між непарною позицією і слабкою рисою. Тому тут дано опис такого повернення, яке не проходить як простий, миттєвий процес, і можливо лише поступове повернення, що ще коливається туди-сюди – «“Коли ви будете говіти”? — “Тоді як хліба не стане”». І якщо навіть всяке коливання лише посилює небезпеку, роблячи положення жахливим, то все ж, через сприятливість цієї ситуації в цілому, поганого результату чекати не слід. У тексті ми читаємо:
Слабка риса на третьому [місці]. Поступове повернення. Жахливо. Але ганьби не буде.
4 _ _
Ця позиція в цій шестиграмі описує останнє положення, в якому ще можлива підтримка від активно діючого світлого початку першої позиції. Воно тут ще можливе, і це виражено правильною відповідністю першої і четвертої рис, світлової і тіньової, що тяжіють одна до одної – «Будьте здорові з колядою». Проте, тут підтримка лише з минулого і не для з’єднання дій – «Морозе, морозе, іди кутю їсти». Навіть можна сказати, що на цій ступені уперше може відчуватися самотність дії, але тим самим і самостійність в ній – «З дурного говіння не буде спасіння». При цьому, тому, хто так діє, передусім потрібно мати на увазі повну необхідність того, про що попереджає текст з самого початку цього афоризму:
Слабка риса на четвертому [місці]. У вірних вчинках. Самотнє повернення.
5 _ _
Повернення як погашення помилки може бути повноцінним лише після того, як пройдена попередня ступінь: тільки після неї можна допустити невимушеність, а тим самим і повноцінність відмови від помилки і вільного повернення до істини. Тут це повноцінне повернення здійснюється навіть без підтримки із минулого (бо відповідності між слабкими рисами – другою і п’ятою – тут немає). Тому можна було б принаймні сумніватися в успіх такого повернення – «Годе, годе! вилий води — чи на грім, чи на дощ, чи на блискавку, чи на погоду». Проте, сприятливість шестиграми і самої п’ятої позиції відкидає сумніви, і текст тут завіряє:
Слабка риса на п’ятому [місці]. Повноцінне повернення. Розкаяння не буде.
6 _ _
Після того, як досягнута ступінь повноцінного повернення, ніяке інше повернення вже неможливе, бо воно тут вже перестає бути самим собою і перетворюється на мертву і механічну реставрацію. Вона ж «не жива» із самого початку і може привести лише до лиха. При цьому, таке лихо, викликане не природним ходом розвитку світу, а власне діяльністю реставратора, тягне разом з собою і лиха стихійного порядку, на думку старокитайських авторів цього тексту. Уявлення про дію моральних якостей на процеси природи – одвічне для Китаю представлення. Воно відмічене ще в главі “Великий план” (“Хун фань”) з “Шу цзіна”. По цій главі, саме моральні якості володаря відображуються в метеорологічних явищах. Але не лише в них, в політичному житті реставрація не може викликати нічого, окрім поразки, якої не відновити упродовж довгих років. Про це з повною визначеністю говорить текст:
Вгорі слабка риса. Повернення, що помиляється. Нещастя. Будуть стихійні лиха і [особисті] біди. [Якщо і] застосуєш діючі війська, [то], врешті-решт, будеш наголову розбитий.
Нещастя для володаря цієї країни. До десяти років похід не буде можливий.