<№20>
000 011
观 Гуань. [Споглядання.]
Умивши руки, не принось жертв;
маючи правду, будь неупереджений і строгий.
1. На початку шестірка.
Юнацьке споглядання.
– Пересічній людині – ганьби не буде;
Шляхетній людині – жаль.
2. Шестірка друга.
Споглядання крізь <щілину>.
– Сприятлива стійкість жінки.
3. Шестірка третя.
Споглядай просування і відступ нашого життя.
– <..>
4. Шестірка четверта.
Споглядай блиск країни.
– Сприятливо тому, щоб бути прийнятим як гість у володаря.
5. Дев’ятка п’ята.
Споглядай наше життя.
– Шляхетній людині ганьби не буде.
6. Вгорі дев’ятка.
Споглядай їх <інших людей> життя.
– Благородній людині хули не буде.
Коментарі:
Споглядання, яке мається на увазі тут, розглядається в коментаторській літературі з двох сторін. По-перше, з боку того, хто споглядає і, по-друге, з боку того, за яким споглядають. Коли завдяки найвищим позитивним якостям вже досягнуте єднання, охарактеризоване в попередній ситуації, тоді людина, що має ці якості, в соціумі вже не може залишатися непоміченою іншими людьми. Так само і філософська концепція, яка завдяки процесу наближення, що описується в попередній шестиграмі, зроблена доступною для людей, стає об’єктом їх умогляду. У такому сенсі і ця людина, і ця концепція виступають як об’єкти споглядання. З іншого боку, коли наше пізнання в його новому акті наближене до об’єкту пізнання і цілком спокійне на правильно підготовленій основі мислення і волі, коли воно вільне від сумнівів, тоді для нього настає момент споглядання. Якщо це навіть тільки момент, все-таки він теж має свої специфічні риси. Це момент, протилежний до діяльності в зовнішньому світі. Усе для пізнання нового вже підготовлено, але людина на мить (а в деяких випадках й на значний проміжок часу) відсторонюється від діяльності зовні і концентрує свої сили на самому пізнавальному спогляданні, яке є теж діяльністю, але діяльністю розуму, пізнання по формуванню свідомості. Останнє, звичайно, підготовлено попередньою діяльністю. Крім того, цей момент з боку його змісту характеризується повною внутрішньою правдивістю і її зовнішнім проявом – суворістю і щирістю – «Біда доброму, бо довжен (повинен) кождому»; «“Що то є політика”?
— “Нещирість”». У тексті ці характеристики виражені таким чином:
Споглядання. Умий руки, але не приступай до жертвопринесення. Маючи правду, будь неупереджений і строгий.
1 _ _
Якщо на мові “Книги змін” “пересічні, невидатні люди” або і нікчеми протиставляються “шляхетній людині” з етичної точки зору, то їх низький моральний рівень тут розглядається лише як функція їх пізнавальної недорозвиненості, невігластва. Тому їх не можна звинувачувати в пізнавальній короткозорості, бо відносно пізнання вони ще юні, а від хлопця неможливо вимагати далекоглядності й мудрості, хоча – «Розумну голову шанують змолоду». Але справа йде інакше, якщо недалекоглядність споглядання має “шляхетна людина”. Для її рівня пізнання це вже є результат недомислу, тобто провини перед своїм власним пізнавальним життям. Наявність недалекоглядності, невігластва може привести шляхетну людину тільки на жаль – «Благородні — хліба голодні». Тут, на першій позиції, лише початок процесу споглядання, це споглядання хлопця, про якого в тексті сказано:
На початку слабка риса. Юнацьке споглядання. Пересічній людині не буде ганьби. Шляхетній людині – жаль.
2 _ _
Недалекоглядність споглядання (невігластво) – це його замкнутість у вузькій сфері свого егоїстичного буття. Але споглядання повинне розширюватися і рости. Тому споглядання повинне пробитися крізь таку обмеженість, бо – «Деся не сіє, тамся не жне». Спочатку лише в деяких стосунках воно може вийти за ці межі. Вони точно стіна, що оточує людину, і на цій ступені вона дістає лише незначну можливість виглянути зовні, точно подивитися крізь щілину огорожі. Якщо на цій ступені ще можливо стійко залишатися жінці, яка, як вважали в древньому Китаї, схильна тільки до того, щоб перебувати лише усередині своєї сім’ї, далеко від проблем і бурління зовнішньої діяльності соціуму, то ця ступінь ніяк не може задовольнити людину, що прагне до прогресуючого розвитку споглядання – «Поле сусіда — не чуже». Тому в тексті ми знаходимо:
Слабка риса на другому [місці]. Споглядання крізь щілину. Сприятлива стійкість жінки.
3 _ _
Коли настає вихід із внутрішнього у зовнішнє, то внутрішнє теж стає зовнішнім і доступним для об’єктивного розгляду кимось. Тут власне життя являється людині як велика панорама, і в ній людина споглядає відливи і приливи, виступи до активності зовні і відступи усередину для власного удосконалення, формування своєї сили волі, а – «Сильного руку Бог один судить». Ці широкі споглядальні роздуми текстом коментаря вдягається в лаконічну формулу:
Слабка риса на третьому [місці]. Споглядай настання і відступи власного життя.
4 _ _
Кругозір споглядання повинен розширитися ще більше. Вже і рамки цілого життя для нього повинні стати тісними, бо хоча це і ціле життя, але все таки лише індивідуальне життя однієї людини. Тут споглядання повинне вийти і за ці межі. Його об’єктом повинні стати “сяйво (блиск) усієї країни”, кращі сторони життя суспільства, те, що в нім вироблено як цінності, що переростають обмеженість епохи. Така людина, яка здатна на це розширене споглядання, була гідна, за старокитайськими уявленнями, бути прийнятим як гість у Володаря – «З добрим воєводою князь високого престола досягне, а з лихим і малого стола збудеться». Текст про це говорить таким чином:
Слабка риса на четвертому [місці]. Споглядай блиск країни. Сприятливо тому, щоб бути прийнятим як гість у Володаря.
5 ___
При правильному розвитку після споглядання, об’єктом якого стає життя суспільства в цілому, людина повинна своїм життям абсолютно злитися з життям суспільства, що теж споглядає – «Миш у стіжку не згине». Суспільство соціуму вона повинна розглядати як своє власне життя, і його недоліки приймати на свою відповідальність – «Не місце чоловіка прикрашує, а чоловік місце». Тому текст знову говорить:
Сильна риса на п’ятому [місці]. Споглядай власне життя. Шляхетній людині не буде ганьби.
6 ___
На верхній ступені споглядання вже досягається повна внутрішня свобода. Людина вже ні з чим і ні з ким не пов’язана у своїх сприйняттях і судженнях, сповна реалізується її добра Воля. Застосовується увесь її досвід, обкреслений в попередньому, вона вільно може спостерігати, а, також, і розуміти переживання і дії інших людей соціуму. Але, досягнувши звільнення такого роду, коли споглядання є позбавленим практичного змісту – стає внутрішньо порожнім і якби дає можливість скористатися відокремленням від життя інших людей, але ж – «Не впрохав нижчого, не впросиш вищого». Тому і людині, не пов’язаній з необхідністю співжиття із іншими людьми, слідує вільно, по власному рішенню зав’язатися з ними, споглядати їх життя, що теж є і об’єктом їх (суспільства) споглядання. Хоча це і здається деяким зниженням рівня власного розвитку, проте це тільки здається на перший погляд. Тому і текст говорить:
Вгорі сильна риса. Споглядай їх життя. Шляхетній людині не буде ганьби.