В статті З чого почати нове життя? я написав, що перше, що треба зробити для переходу в ресурсний стан, це вирішити як вийти зі стану жертви. Стан “жертви” – це коли думки і емоції пов’язані з провиною, соромом, страхом, негативно впливають на гормональний фон, поведінку і вчинки людини. Наприклад, людина постійно жаліється, звинувачує інших і себе, веде себе агресивно або навпаки “вмирає”, швидко втомлюється, бо енергія уходить в зовнішні не завершені ситуації на усіх рівнях (думки, емоції, мова, вчинки, поведінка, відносини, і т.і.). Це не ресурсний стан.
Стан “жертви” негативно впливає не тільки на особистий психофізіологічний стан людини, а і відносини з іншими людьми, особливо з протилежним полом. Це виражається в конфліктах і псуванні відносин.
Як вийти зі стану “жертви”?
Є такий лайфхак з “перепрограмуванням” себе. Усвідомлення проблеми — це вже крок направлений на її вирішення. Якщо я усвідомив, що знаходжусь в стані “жертви” по характерним прикметам — думки і емоції пов’язані з провиною, соромом, страхом, то я візуалізую перед собою здоровецький прозорий екран, через який я бачу простір так, наче екрану не існує. За допомогою уявного тумблера, який знаходиться з права від мене вмикаю цей екран. Вверх вмикається, вниз вимикається. Як тільки я вмикаю прилад, на прозорому екрані починають відображатись думки. Після того, як на моніторі з’являється думка, вона автоматично маркується — відображаються її параметри. Чи це позитивна думка, чи негативна, яка призводить до стану “жертви”. А далі, за моїм бажанням. Наприклад, усі думки я автоматично перенаправляю в “архів”, який знаходиться на уявній “хамарі”, яка знаходиться з ліва зверху. У когось, це може бути що завгодно, лише за умови, що туди поміститься достатньо думок).
Важливо, щоб під час цієї роботи я був в благодатному стані та сприймав себе тотально, повністю, таким, як є. Щоб я любив себе просто за те, що я є. Таким, який я є, без усяких умов. Не відволікався ні на що, бо куди направлена увага — туди тече енергія. За умови, що в стані “жертви” цієї енергії обмаль, витрачати її на будь що — це не дати собі можливість одужати. Тому, максимальна концентрація на “собі любому”.
Через деякий час, коли “екран” буде працювати автоматично, стабільно, без потреби втручання, і коли перемикач “вкл.”-“вимк.” не буде відбивати в режим “вимк.”, тоді можна почати “програмувати” свою особисту програму.
Програмування свого стану полягає в тому, щоб затягнути “якоря” в майбутнє, створити в уявному майбутньому тригери, які потім будуть впливати на думки і емоції в сьогоденні. Починається все з максимально чіткої візуалізації свого стану в майбутньому. Там, де я ловлю кайф від кожної митті життя. В усіх кольорах. Задіяти усі рецептори (умовно)), канали відчуттів: образи, звуки, запахи, смаки, тактильні відчуття, думки, емоції, оточення (предмети, люди, обстановка), відношення, … Треба уявити, наче ти там живеш зараз, в усіх подробицях. Безумовно, серед оточення в уявному майбутньому, з’явиться щось таке, що буде викликати сильні позитивні емоції. Те, що надає натхнення, наснагу, енергію, радісне відчуття, посмішку, стан задоволення, розслаблення, спокій, позитивний настрій, те, що супроводжується сильним позитивним емоційним переживанням. Це і є той тригер, “якір”, якій буде пов’язувати з уявним майбутнім. І в теперішньому часі, як тільки я побачу, почую, спробую, або відчую те, від чого мені добре в уявному майбутнього, відразу спрацює “тригер з майбутнього”, де я не є “жертва” а “вершитель”. На цих “якорях” з майбутнього можна підтягнути себе до потрібного нового стану.
Протилежність стану “жертви” – це стан “хижака”. Там теж не солодко, тому, треба слідкувати, щоб маятник стану не перелетів нейтральне положення стану “вершителя” і не улетів до стану “хижака”. Тому, дуже ретельно треба віднестись до вибору “якоря” з уявного майбутнього.
Далі, запускаю програму, в якій я “вершитель”. Для цього, повертаюсь до “екрану”. Перевіряю тумблер в положенні “вкл”. Дивлюсь на пустий екран, де час від часу можуть з’являтись якісь думки, які автоматично відправляються в “архів”. І запускаю в екран думку про “якір” з майбутнього… Отримую задоволення). Тим самим підтягую себе до уявного майбутнього.
Таким чином, я створюю в уявному майбутньому штучні “якори” і підтягую себе до свого майбутнього. При цьому, мій стан, який базувався на старих тригерах, змінюється на новий, штучний, звісно позитивний.
Робити вправу з екраном на початкових етапах треба як найчастіше. Потім, це перейде в звичку і буде робитись само по собі. Ця вправа не відкидає цілої низки дій, які треба зробити паралельно, для того, щоб досягти ресурсного стану, про що докладніше в статті З чого почати нове життя?
З Повагою, Денис Дудник