Епізод 6. Маркушин
Перед тим, як висунутись на позицію «Караван-Гала», здається це було 14-те чи 15-те березня, він зробив шикування для нашої групи і якісь час розповідав надихаючи речі, які я фільтрую але у якісь момент він заявив наступне: «Якщо я когось побачу п’яного, то на@й заберу зброю і вижену… Якщо в когось навіть в думках є набухатись — здавайте зброю прямо зараз і валіть звідси на@й». Це було ржачно, тому, що ми відчували, що йдемо в один кінець. Цивільні особи, без документів, без нічого. Просто ірпінські парні, які не віддають своє місто чортам. Це було спочатку смішно, але тут я відчув щось таке, що надовго, а може і назавжди мене буде наздоганяти. У бога немає рук крім наших. І через нас бог транслює свою волю і свій план Світотворення. Бог зберіг більшість з нас, зберіг Ірпінь, зберіг Київ і врешті решт Україну. Гадаю, що після того, як бог транслює через людину свою волю, людина по неволі змінюється. Це впливає на її життя та на те, як вона починає поводити себе у подальшому житті. Звісно, ми переможемо і у битві з місцевими чортами. Бо Ірпінь — це Місце Сили. І місце, яким опікується бог. Інакше ми б з вами не спілкувались би зараз. Щасти нам 💜